Св. п. Роман Плавущак

Роман Плавущак відійшов у вічність після короткої недуги на 88-му році життя і в день 52-ої річниці свого подружжя – 12 грудня 2011 р. в лікарні Toronto Grace, оточений любов’ю доньок Уляни Підзамецької (Тарас) і Тані Стех з мужем Марком. Залишив у глибокому смутку віддану дружину, відому журналістку і гумориста Віру Ке (Кемпе). Улюблений дідусь Василька, Софійки і Олекси (Олександра) Підзамецьких. В Україні з любов’ю згадують його молодші сестри Стефанія Новак та Ірина Фещенко і двоюрідна сестра Ліда Федорук (Миньо), разом із родинами. Його молодший брат Лесь (Олександр) упокоївся у 2008 р. Також залишає в смутку племінницю Анн-Марі Мушбруек з чоловіком Жоржем і сім’єю у Брюсселі, Бельгія, та родину у США.

Роман народився 15 липня 1924 р. в селі Війське (Вуйське) неподалік Сянока на Бойківщині в родині Стефана (1898 – 1955) і Осипи (Миньо) (1900 – 1976). Як єдина дитина в час перших п’ятнадцяти років свого життя, Роман був відповідальний за допомогу батькам у праці на сімейному господарстві; згодом допомагав наглядати над молодшими братом і сестрами. Він навчався в місцевій сільській школі (закінчив 7-ий клас у 1938 р.), але його навчання перервав вибух Другої світової війни. Якийсь час він учащав на уроки, організовані місцевим священиком, і брав участь у культурно-освітній праці місцевої “Просвіти”. У 1942 р. молодий Роман був вивезений німецькими окупантами на роботи в німецьке село в районі Дурпен, де працював без заплати на малому молочарському господарстві. Непересічно здібний і працелюбний, Роман незабаром вивчив німецьку мову і став улюбленим помічником на господарстві, залишившись там ще на якийсь час після війни, уже як вільна людина.

У 1946 р. Роман опинився в таборі для переміщених осіб у Бруаль-Ріде, неподалік Голландії. Тут на спеціальних курсах він вивчав механіку, а також навчився грати на акордеоні. У 1947 р. перебрався до табору Фалінґбостел поблизу Ганновера, а згодом до гуртожитку Фернблюк у місті Оснабрюк. У 1948 р. Роман переїхав до Англії на працю у вугільних шахтах. Спершу працював у місті Гарвіч, а тоді переїхав до Евантону і Данфермлайну в Шотландії для вишколу та вивчення англійської мови. Він працював шахтарем у місті Ґламорґан у Південній Валії, а пізніше в Манчестері. Опісля працював на фабриці штучного шовку в Престоні. У 1954 р. Роман емігрував до Канади і оселився в Торонто. Завдяки різноманітному професійному досвідові та вільному володінню чотирма мовами його одразу прийняли до праці на фабриці Federal Pioneer Electric, де він відпрацював 33 роки аж до відходу на пенсію.

Роман був членом УКЦ Св. Миколая, пізніше УКЦ Св. Володимира і УКЦ Св. Димитрія Великомученика. Свого часу він був членом Українського Культурного Центру СУМ, фанатом футбольної команди “Україна” і постійним учасником українських громадських імпрез. Роман був майстром на всі руки, любителем музики і танцю (особливо танґо), філателістом, читачем і ентузіастом електроніки. Він пристрасно піклувався своїми хатою і городом. Роман завжди виявляв щедрість і доброзичливість супроти сім’ї і друзів, був відомий своїм гумором, врівноваженістю, оптимізмом і великою ввічливістю. Але його найбільш характерними рисами були елегантність і витончено чемна поведінка.

Родина покійного висловлює щиру подяку о. Іванові Палісі з парафії УКЦ Св. Димитрія Великомученика за його душпастирську опіку, а також фахівцям і співробітникам лікарні Св. Йосипа, бюро CCAC (центру позалікарняної допомоги), бюро опіки над хворими ім. Св. Єлизавети та Pro Home Health Services, а особливо паліативному персоналові лікарні Toronto Grace за їх фахову опіку і ввічливість. Родина щиро дякує також відданим друзям покійного, які збагатили його останні тижні і дні своїм товариством, молитвами і любов’ю. Замість квітів на могилу родина буде щиро вдячна за пожертви на Інститут Молодих Провідників ім. Павла Юзика (Фундація УНО) і на Канадський Інститут Українських Студій.

Блаженна і вічна пам’ять нашому дорогому Романові Плавущакові!

Родина складає пожертву на пресовий фонд “Нового Шляху” 1000 дол.