Сторінки ВІРИ КЕ:  Хроніка, Коментарі, Різне

Кінець 2005 року – року скорбот

Під звуки “Ай’м дрімінґ оф e вайт Крістмес” закінчувався 2005 рік – “РІК КОГУТА” (за китайським календарем). Рік вогнів, струсів землі, тайфунів, ураганів, повеней, убивств у Іраку, інтриг у цілому світі, політичних непорозумінь у Канаді, затаєних скандалів і примар нових виборів. А однак... А однак... Санта Клауси, одні в окулярах, одні без, одні з великим животом, одні з меншим, відробляли “овертайм”, люди тиснулися у сабвеях, трамваях, автобусах, крамницях і купували, купували, купували, щоб сповнити мрії та бажання дітей, людей, родини, знайомих, для яких Різдво від багатьох літ почало асоціюватися а білим снігом і дарунками. А ми, члени медії, брали участь у ритуальних і надзвичайних подіях, щоб розпочати Новий Рік новими обов’язками, звільнені від залеглих зобов’язань.

Про Олену Телігу. Її найкраще охарактеризував літературний критик, публіцист, політик та ідео-лог українського націоналізму Дмитро Донцов. Він писав: “У наш “прогресивний” вік, ... у вік отарности, нищення всього індивідуального, яскравого, смі-ливого – зір з гордістю зупиняється на блискучій постаті Олени Теліги, шлях якої    вітрами і сонцем намітив Бог”. Олена Теліга відновила в нашій літературі містично-войовничий дух старого Києва. Була вона поеткою... на порозі нової епохи нашої цивілізації, епохи, яку вона викликала і в боротьбі за яку поклала голову. Нічого плебейського не було в ній, нічого зі скигління поезії початку ХХ віку... Велика внутрішня сила била з неї, з її творчости, суворе завзяття, яке відблиском кидав на неї далекий, а потім близький їй “у боях ранений трагічний Київ”... Олена Теліга з’явилася, спалахнула і згоріла на тяжкім і сірім, потім на криваво-червонім небі війни і революції, неначе блискуча звізда, лишаючи, хоч згасла фізично, яскраве світло по собі, яке палахкотітиме нащадкам.

Олена Теліга народилася 1907 р. в Петербурзі. Дочка І. Шовгенова. З 1917 р. жила в Києві, потім переїхала з матір’ю до Тарнова, відтак до Праги на студії, де в середовищі українських студентів захопилася українством та одружилася з Михайлом Телігою. По студіях учителювала у Варшаві в українській школі, активно працювала в громадському житті. З 1939 р. до 1941 р. жила у Кракові, очолювала мистецьке товариство “Зарево” і була активною в культреферентурі Проводу Ук-раїнських Націоналістів (pазом з О. Ольжичем). У 1941 р. з похідними групами ОУН переїхала до Києва, де стала головою Спілки Письменників і редагувала літературний тижневик “Літаври”, що виходив при щоденнику “Українське Слово”. 9 лютого 1942 р. була заарештована гестапо і кілька днів пізніше разом з іншими націоналістами – розстріляна. Чоловіка Михайла гестапо замордувало в тому самому році в Києві, куди він приїхав з Варшави.

Олена Теліга знала, за що і куди йде! Тому в її путі була велич борців і мучеників за ідею.

Чи сучасні політикани і демагоги також готові за ідею вмерти, чи воліють, щоб ідея вмерла?

Суспільна Служба Українців Канади в Торонто – це сонячний промінь для багатьох!

У Торонто дуже багато українців, але не всі молоді, веселі, здорові. Є старші і старі, самотні, сумні, знеохочені до природи, до тайфунів, уpaганів і взагалі до часів, у яких вічно треба вважати на дієту!
І тих людей дуже тяжко нераз витягнути з хати. А однак і  вони, і всі, яким ще ніхто не дав медалі, ще ніхто про них не написав біографії, таланти яких чекають на відкриття, знаходять радість, зрозуміння, пошану і приязнь у милому будинку Суспільної Служби Українців Канади на вулиці Блур-Захід, 2445. Там відбуваються для них різні програми, заняття, прогулянки і гостини, від яких ще ніхто не дістав тиску крові!

Перед початком літнього сезону навіть мене запросили на традиційну середу, щоб я нарешті зрозуміла, чому кривиться середа на п’ятницю?

Ну і я, як завжди, роздавала медалі... А чому – ні? Кучма також роздавав медалі, хоч який він був “бізі”...

...Бетховен був один з архітекторів музичної свободи. Приєднуючи більше і більше тонів до гами, він довів до т. зв. “ДОДЕКАФОНІЇ” і відчинив двері для музичної незалежности. Хоч був глухий, він підняв музичну творчість до неймовірної висоти. ДОДЕКАФОНІЯ – це формалістичний метод у музиці, в основу якого покладено атональність з 12-тоновoю системою композиції, що зумовлює неначе беззмістовне, хаотичне звучання. У музиці Бетховена ДОДЕКАФОНІЯ набрала приголомшливого значення і є золотом найбільш могутнього інтелекту, а не їдкою кислотою банального композитора.

 * * *

...Я є прихильником музики, яку я сам відчуваю, що не є обмежена трафаретами, що є свобідна. Так, свобідна, дика, нестямна, бурхлива... Суверенна, незалежна, чудова! Щоб усе до неї асимілювалося, а не щоб вона асимілювалася до всього.

(Гектор Берліоз, 1856 р.)

 * * *

...Є один бог – БАХ, і МЕНДЕЛЬСОН – його пророк.

(Гектор Берліоз у листі)

 * * *

...Він є чудовий, неосяжний соловейко, жайворонок – великий, як орел... Його музика спонукає  мене мріяти про казкові імперії, повні неймовірних, казкових гріхів...

(Поет Генріх Гайне про Гектора Берліоза)