Свято Соборности і Злуки

Лариса Гринда

У неділю, 22 січня ц. р. в Українському Культурному Центрі в Торонто відбулося святкове відзначення Дня Соборности і Злуки земель України 22 січня 1918-1919 рр. Ці події щороку вже традиційно вшановують всі українські організації, ще раз визнаючи їхнє історичне значення, оскільки саме вони стали підґрун-тям для досягнення української незалежности у 1991 році.

22 січня 1918 року IV Універсалом було проголошено створення самостійної Української держави: “Український народе! Твоєю силою, волею, словом утворилася на українській землі вільна Українська Народна Республіка. Здійснилася давня мрія твоїх батьків, борців за волю і право робочого народу!..

Віднині Українська Народна Республіка стає самостійною, ні від кого не залежною, вільною, суверенною державою українського народу...”

Рівно через рік відбулося  з’єднання західних та східних земель. Як гласив Акт Злуки від 22 січня 1919 року: “Віднині зливаються в одно віками відділені одна від одної частини України – Галичина, Буковина, Закарпаття і Придніпрянська Україна – в одну Велику Україну. Сповнилися віковічні мрії, для яких жили і за які вмирали найкращі сини України. Віднині є тільки одна незалежна Українська Народна Республіка”.

Програму свята відкрито внесенням державних прапорів учасниками ансамблю “Барвінок” під керівництвом Федора Даниляка та виконанням солісткою Катрусею Семчишин державного славня “Ще не вмерла Україна”. Опісля ансамбль “Барвінок” виконав танець, який символізував з’єднання українських земель.

Із привітанням до присутніх звернувся голова Конгресу Українців Канади, Відділ Торонто Маркіян Швець. Він також нагадав про те, що наступного дня після цих святкувань мають відбутися вибори до Канадського парламенту, і закликав голосувати за кандидатів, які підтримують українську громаду. Це, зокрема, кандидат від Ліберальної партії Борис Вжесневський (який здобув перемогу у виборах – ред.) та кандидати від Консервативної партії Юрій Клюфас і Джон Капобіанко.

Із Днем Державности та Злуки привітав генеральний консул України в Торонто д-р Ігор Лоссовський. Він подякував українській громаді Канади за постійну підтримку, наголосивши, що великою мірою сьогодні Україна є незалежною державою саме завдяки канадським українцям.

Після виступів Катрусі Семчишин, ансамблю “Барвінок” та жіночого хору “Поліфонія” (мистецький керівник Іра Дрогобицька, акомпаніатор Михайло Курі) заступник голови КУК, Відділ Торонто Іван Бейкер представив головного доповідача Ігоря Козака.

Ігор Козак народився в Україні, в місті Тернополі. У 1992 році разом з батьками приїхав у Канаду. Навчався в середній школі ім. отця Перейми в Ошаві та в українській суботній школі ім. Цьопи Паліїв в Торонто. У серпні 1997 року Ігор Козак успішно пройшов нелегкий конкурс і був зарахований в Королівську Військову Академію. На цю престижну 4-річну програму було відібрано тільки 150 молодих людей з цілої Канади.

У 2001 році Ігор Козак отримав ступінь бакалавра комп’ютерної інженерії з королівським упов-новаженням офіцера Канадських Збройних Сил.

З 2002 року він – на керівних посадах у Військово-Повітряних Силах Канади.

11 липня 2003 р. капітан Козак за власним бажанням на шість місяців відбув у театр бойових дій для участи у військових операціях, зокрема в антитерористичній акції “Аполлон” у Персидській затоці. За військові заслуги був удостоєний медалі “За заслуги в Південно-Західній Азії”, яку отримав від віце-прем’єра Канади Джона Менлі.

Капітан Козак брав участь у миротворчій операції “Атена” в Афганістані, за яку його нагородили медаллю “За визначні заслуги”. Відзнаку йому вручила генерал-губернатор Канади Адрієн Кларксон.

У даний час капітан Козак працює над кандидатською дисертацією в ділянці бізнесу і менеджменту (МВА) та бере активну участь у міжнародних дипломатичних місіях Канади і НАТО.

У своїй доповіді Ігор Козак повернувся в історію, змалювавши радісні дні проголошення Української Народної Республіки та Злуки усіх українських земель воєдино. Він підкреслив, що українська незалежність не прийшла сама по собі. Протягом століть за неї боролися кращі сини та доньки України, кладучи на вівтар свободи найдорожче – своє життя. Вони вірили у світле майбутнє своєї Батьківщини. І тепер, наголосив доповідач, коли ми нарешті маємо незалежну Українську державу, потрібно працювати і працювати, щоб знову не втратити цього історичного шансу, даного Богом і завойованого століттями боротьби, зміцнювати Україну економічно, розвивати демократію, спільно дбати про те, щоб Україна посіла гідне місце серед розвинутих держав світу.

Молодий, стрункий чоловік з військовою виправкою справив таке гарне враження на присутніх, що зал винагородив його зливою оплесків, а після закінчення вечора до нього щораз підходили люди, щоб привітати і подякувати за чудову доповідь.

Опісля естафету знову перейняли мистецькі сили – Катруся Семчишин виконала пісню “Моя Україно”, Ігор Мисливчук продекламував два вірші “Універсал” та “22 січня”, а молодіжний ансамбль “Пролісок” СУМ Торонто (мистецький керівник і диригент Олеся Коник, музичний супровід Михайло Романюк) подарував відомі пісні “Любіть Україну” та “Світлиця”. Соліст “Проліска” Олег Бунча за таке чудове виконання зібрав хвилю теплих оплесків.

Закінчилося свято спільним виконанням усіма артистами та присутніми в залі  відомого твору Тараса Петриненка “Україно”.