Кричевські і українська художня культура ХХ століття

Василь Кричевський
Галина Кошарич

Авторка цього цінного твору – доктор мистецтвознавства Валентина Рубан-Кравченко. Книжка подає нам обширний образ талановитого, непересічного, високої якости мистця Василя Григоровича Кричевського, який у своїй особі об’єднав різні грані художньої творчости – як художник, архітектор, графік, ілюстратор книжок, сценограф театру, художній керівник, консультант фільмів, знавець-дослідник і колекціонер української народної творчости.

 Ця масивна книжка біблієподібна, начисляє 700 сторінок. У ній безліч ілюстрацій з його картин та архітектурних проектів, графічні ілюстрації обкладинок книжок, рисунки народних орнаментів, замальовки і навіть килими. Ця книжка вийшла друком у Києві 2004 року, і можливо, українська діаспора не знає про неї.

Авторка вводить нас у минулі покоління, де кожний вид творчости був перейнятий і плеканий цілою родиною: писання ікон, будування церков, гончарство, килимарство і т. п.  Прізвища цих родинних талантів загубились і зникли з часом, але авторка могла знайти ще не так далеку родину Кричевських, їхні розгалуження і споріднення аж дотепер.

Сказано, що Василь Кричевський намалював близько 1,055 картин. На жаль, все його надбання, разом з унікальною власною колекцією творів народної творчости, згоріло у 1918 р. під час нападу більшовиків. На той час він жив у Києві, в будинку М. Грушевського, який був побудований за його проектом і де знаходилися його картини та цінні експонати народної творчости. 

В. Г. Кричевський народився 1873 року під час панування російського царя Олександра ІІ, жив протягом панування Олександра ІІІ, нещасного царя Миколи І, втішався коротким заснуванням Української держави за М. Грушевського, жив під Леніном і Сталіном, а на кінець свого життя опинився в далекій Венесуелі.

Всі фази життя цього багатогранного мистця докладно описані авторкою. На сторінках книжки бачимо, як ще в дитинстві формувалась ця унікальна людина. Тут описані впливи, оточення, які в майбутньому посприяли Василю Григоровичу Кричевському творити красу.  Хата діда і баби була переповнена іконами, портретами, різними виробами народного мистецтва. Молодим ще він відвідував маєток князя Василя Олексійовича Капніста, володаря села Михайлівки, де була картинна галерея. Студентом захоплювався лекціями про легендарну Трою. Археологічні розкопки стали уявною дійсністю минулого, і Кричевський усвідомлює, що в українській землі також заховані скарби.

Маємо багато даних про села, містечка, міста – коли вони постали, що в них діялось, яку роль вони відігравали в той час.

Батьки віддали Кричевського у залізничне технічне училище, а далі він вступає у Харківський Університет, де на нього також справив вплив університетський музей.

Ставши архітектором, працював для Загостіна, Бекетова, Шепітеля, переважно проектуючи фасади. У книжці авторка перечислює і описує стилі будинків. Також тут вміщено точні описи будівель з ілюстраціями, з деталями інтер’єрів, комбінацією стилів і т. д. Це були бібліотеки, банки та інші громадські споруди, збудовані у стилі неокласицизму, необароко, неомавританського стилю. Свій власний будинок В. Кричевський побудував у старофранцузькому стилі неоготика.

Ціла книга переплетена особистим життям мистця: його одруження, його сини, подальше розлучення, одруження з іншою жінкою, народження доньки.

Підкреслюється, що хоч Василь Кричевський і працював як архітектор, але він не переставав малювати, переважно картини малого розміру.

Перед очима читача пробігає тогочасне життя Кричевського в Харкові: оточення мистця, приятелі, знані і менш знані люди, їхні вдачі, захоплення та успіхи (напр., письменник, фольклорист, мистецтвознавець та етнограф Горленко). Мистець самостійно починає працювати над всякими архітектурними проектами, які майже всі пояснені, охарактеризовані і описані Валентиною Рубан. Швидке досягнення успіху в його житті – це проект Полтавського Земства, виконаний в українському стилі. 

Кричевський подорожував по Європі і бачив питомі предмети своєї національности у німців, французів та італійців. Як любитель свого народу і його творчости, він також хотів створити свій український стиль в Україні. За своє життя відвідав, може, 30 сіл, замальовуючи хати, церкви знадвору і всередині. Багато рисунків з хат включено у книгу. Подані ілюстрації Полтавського Земства показують інтер’єри будинку, розмальовані орнаментальними декоративними рослинними розписами залі, стінки та сходи. Знадвору будинок прикрашений гербами повітових міст Полтавщини. Авторка пише: “Мистець хотів показати довершеність самобутности свого народу, показати давні традиції протягом поколінь”.

Наприкінці книжки є всякі передруки, написані В. Кричевським, один із них – “Що значить український стиль”. 

Побут мистця у Києві – це фаза багатьох зацікавлень у галузі мистецтва і знайомств.  Зустрічаємося з Миколою Лисенком, М. Грушевським, Лесею Українкою, Г. Хоткевичем, Дмитром Антоновичем, з родиною Старицьких, Чекаленків. Кричевський бере участь у мистецьких виставках і знайомиться з художниками, зокрема з Їжакевичем, Трушем та іншими. Знайомиться з М. Бойчуком. Стає сценографом у театрі М. Садовського. Вносить новаторство у постановку театру щодо місця і декорацій.

Велику працю вкладає як художній керівник фільмів. Співрацює з Довженком та іншими режисерами у створенні “Тараса Шевченка”, “Назара Стодолі” та інших стрічок.

Кричевський – також знавець книжкової графіки. На підставі зразків української графіки з ХVІІ та ХVІІІ століть розвиває нову еволюцію класичної графіки, якa малa тоді вплив експресіонізмy, кубізму і футуризму. Численні приклади цих графічних ілюстрацій дали б цікавий поступ у праці навіть сучасним графікам нашого модерного часу. Ці графічні обкладинки в кольорах описані і роз’яснені Валентиною Рубан.

Мистець був не лише архітектором і художником, але й педагогом. Викладав різні мистецькі лекції в мистецьких школах та училищах, був професором в Українській Державній Академії Мистецтв у Києві, писав статті.

Як знавець народного ужиткового мистецтва, був директором керамічної школи, керівником килимарської навчальної школи, досліджував орнаментальність писанок, вишивок, вироби тканин. Книжка має рисунки орнаментальних, декоративних узорів для тканин чи килимів. Можливо, ці узори створені самим мистцем, бо його власна колекція згоріла у 1918 році. 

Київський Художній Інститут наділив В. Кричевського ступенем доктора мистецтвознавства, а пізніше постановою радянського уряду йому присвоєно звання заслуженого діяча мистецтв України.

Під час останньої війни покинув Україну і опинився у Франції, звідки емігрував у Венесуелу, де вже була його донька з родиною. З цієї книжки дізнаємось про його зацікавлення і проекти серед українського середовища на чужині. 

Помер Кричевський у Каракасі 1952 року. Ховаючи його, українська громада була так розчулена, що на похороні мистця ніхто не міг виступити з прощальним словом над могилою покійника. Все ж таки у 40-й день, на поминальному обіді, зворушливо й чутливо промовив про Василя Григоровича Кричевського науковець, професор Центрального Університету Каракасу, а також член Української Вільної Академії Наук у Нью-Йорку, інж. Микита Іванович Чигринців.  

У своїй книзі авторка вживає своєрідну, вишукану, на високому рівні, специфічну українську мову. Вислови, слова, можна сказати, написані “поетичною прозою”. Подає цінні дані, отримані з різних джерел, про події того часу та факти з нашої історії. Книжка рекомендується критикам мистецтва, архітекторам, графікам і взагалі любителям українського народного мистецтва.

Адреса видавництва в Україні: Видавництво “Криниця”,

0266, Київ, вул. Електротехнічна, 4-а

Тел. факс (044) 515 7691, 545 1006, 548 1019