Богдан Михайлишин, секретар Філії УНО Торонто-Захід

26 січня Домівка Філії УНО Торонто-Захід знову колядувала. Чому знову? Бо у ній колядували з 31 грудня на 1 січня, зустрічаючи Новий рік, відтак за два тижні колядували, маючи Маланку. А вже під кінець січня, аж по Водохресті, члени Філії УНО Торонто-Захід і однойменного Відділу ОУК знову зібралися разом, аби мати Спільну кутю великою українською християнською родиною. У ту пору жодна гостина не обійдеться без коляди.

Свято відкрив голова Філії Петро Ковальчик. Він привітав усіх присутніх і попросив отця Остапа Чорнія провести урочисту молитву та поблагословити трапезу. Краплі чудодійної свяченої води, видається мені, не обминули нікого, бо отець Остап щедро освячував кожен стіл із смачними святвечірніми стравами. Якщо традиційних страв і не було дванадцять, то до цього числа небагато бракувало. Але хто б їх рахував – усього усім вистачало. Важливішим, вважаю, було те, з якою любов’ю кілька членок ОУК приготували наїдки і з яким естетичним смаком були сервіровані столи. 

Розпочала культурну програму ведуча Святвечірньої трапези Ванда Михайлишин. Різдво, а особливо Святвечір, завжди приходить, як казка. Його чекають, щоб наблизитися до таїни народження Ісуса, відчути Його силу і щоденну підтримку, зробити ще один крок до християнського вдосконалення. Іван Златоуст назвав Різдво найважливішим із усіх свят. І додав, що хто назве його початком усіх свят, той ніяк не согрішить.

Валентина Горовенко ознайомила усіх присутніх з історичною довідкою про Різдво в Україні. Вона відсвіжила у пам’яті присутніх увесь, назагал досить типовий сценарій Святого Вечора – від так званої Вифлеємської зірки, яку шукали на небі, щоб розпочати вечерю, до рохкання, мекання і бекання дітей під столом вже майже перед сном. Цей звичай мав допомогти, щоби добре велося господарство наступного року. Тепер ця традиція вже менш поширена, особливо у містах, але, на щастя, ще жива.

Різдво, безсумнівно, об’єднує усіх християн. Кожна нація, однак, має якісь особливості його святкування. Про цікаві факти святкування Різдва у різних країнах світу розповіла Леся Панько. Так, цифра 12 на святвечірньому столі українців означає кількість страв, а символізує 12 апостолів. Чехи на знак дванадцяти місяців подають до столу таку ж кількість видів тістечок. У Венесуелі з’їдають по 12 виноградних ягід, задумуючи на кожен місяць свої бажання. І подібних особливостей у світі є набагато більше. 

Рецепт різдвяного калача продекламувала Марійка Варик. Для нього, виявляється, потрібні чистість думок, щирість серця, тепло душі, чемність, ніжність, усмішка і ще кілька складників, що їх можна легко знайти у книжках з християнської етики. Калач буде дуже смачний. Зайве говорити, якими потрібними кожному з нас є його складинки не лише на свята, але й на щодень.

УНО, як і переважна більшість українських громадських і політичних організацій у Канаді, завжди заохочує стати його членом. Особливо втішно, коли до нас заходять молодь і діти – є надія, що вони приєднаються до членства і примножуватимуть справи своїх попередників. Було приємно бачити внука членки Відділу ОУК Лесі Панько, Данилка, який не лише продекламував дитячий різдвяний віршик, але й заколядував.

А який Свят-Вечір без коляди? Пам’ятаючи цю традицію, організатори Спільної куті запросили Галину Гринечко з... гітарою.  Відразу підкреслю, що більшість коляд співала не лише Галина (вона радше починала), а весь зал. Такий злагоджений унісон наша домівка чує хіба раз у році, коли робимо Спільну кутю.

Гадаю, до серця кожного у залі достукалося оповідання “У кожного свій хрест”, сюжет якого був простий і дуже повчальний. Ніколи не слід вважати себе чимось обділеною чи забутою Богом людиною. Якісь тимчасові труднощі чи негаразди має кожен із нас. Важливо уміти їх долати і вірити, що Бог нам у цьому допомагає.

Перш ніж пустити учасників Спільної куті у вільне різдвяно-пісенне плавання, голова Філії УНО Торонто-Захід Петро Ковальчик подякував усім присутнім за підтримання українських християнських традицій, участь у Спільній куті та колядуванні і побажав знову зустрітися з цієї прекрасної нагоди наступного року. Особливої подяки заслужили ті членки Відділу ОУК Торонто-Захід, які приготували стільки смачних страв.

Різдво завжди залишиться для нас таїною. Довгоочікуваною, щемною, повною віри та надій містерією, під час якої пронесене крізь віки вшанування народження Ісуса Христа зближуватиме усіх людей.