Заява

зборів української інтелігенції на засіданні Президії Української Всесвітньої Координаційної Ради (15 січня 2009 р., Київ, Український Дім)

Українська незалежна держава на самому початку свого відродженого існування погодилася зліквідувати свою атомну зброю, продемонструвавши свій миролюбний дух. Україна впродовж вісімнадцяти років своєї нової державницької історії дбала насамперед про розбудову добрих взаємин з усіма країнами, особливо із своїм великим сусідом – Російською Федерацією. Одначе московський газовий шантаж України, що з особливою агресивністю розгорнувся на початку 2009 року, – це продовження давньої багатовікової імперської політики щодо українського народу. Це помста Україні за її незалежну зовнішню і внутрішню політику, за намагання інтегруватися до Європейського Союзу і до НАТО, за проголошення Голодомору 1932-1933 рр. геноцидом української нації, за Помаранчеве повстання, яке не дозволило Москві позбавити українців свого виборчого права.

Цей шантаж розрахований на те, щоб представити Україну в Європі як причину Холодомору, який насправді із стратегічними цілями застосувала до європейських народів Москва. Несправедливо звинувативши Україну в тому, що начебто вона краде призначений для Європи газ, Москва намагається підпорядкувати європейську спільноту своїм глобальним великодержавним інтересам.

Цей шантаж розрахований на те, щоб виправдати вороже ставлення до України з боку Москви аж до такої міри, щоб Росія позбулася своїх зобов’язань як гаранта недоторканности кордонів нашої держави, що зафіксовано в Меморандумі ядерних держав у Будапешті 5 грудня 1994 року.

Цей шантаж розрахований на те, щоб через нестачу газу на промислових підприємствах Сходу і Півдня України дати можливість промосковським агентам підбурювати робітників на антидержавні зборища та демонстрації. Ці сплановані і пов’язані з газовим шантажем акції підтримав провідник опозиції у Верховній Раді. Опозиція не думає, як вийти з економічної кризи, а прагне загострювати політичну кризу, її визначене зарубіжними суфлерами завдання –  позбавити влади Президента Віктора Ющенка та уряд Юлії Тимошенко.

Москва, яка мстилася Україні за її намагання захистити свою державність у боях під Конотопом, під Полтавою і під Крутами, вирішила помститися і тепер за нашу демократію, за нашу державність, за нашу непокору.

А що для нас, українців, громадян України, означає цей шантаж, ця заміна “дружби навіки”, ця новоімперська поведінка президента і прем’єра Росії? Тільки одне: ми мусимо збудити в собі таку силу, яка була в нас, коли ми створювали Народний Рух і виступили в ролі могильника червоної супердержави. Ми повинні об’єднати українські патріотичні сили, партії та громадські організації, сформовані на національно-патріотичних засадах, громадські організації національних меншин, які працюють на благо України. Ми віримо, що парламентські вибори в Україні можуть подолати нинішню політичну кризу лише за умови схвалення Верховною Радою нового виборчого закону. Одначе головну роль у подоланні політичної кризи здатна виконати тільки новорухівська, національна ідея народу, втілена в нову всеукраїнську громадську організацію, про необхідність створення якої ми заявляємо сьогодні.

У 2009 році – році двадцятиліття Народного Руху – ми повинні нагадати, що Рух спочатку був не партією, а громадським об’єднанням патріотичних та інтелектуальних сил України. І доки він не був партією – він перемагав.

Ми віримо, що ідея Руху, як логічне продовження і розвиток української національної ідеї, що надихала у XX ст. козацтво Української Народної Республіки та воїнів Української Повстанської Армії, не зникла і ніколи не зникне. Сьогодні ми маємо державу, і в ситуації, коли їй загрожує небезпека, повинні об’єднатися з її діючим керівництвом і вимагати від нього не шукати поміж собою винних, а шукати злагоди, порозуміння та єдности.

Ми закликаємо до єдности навколо народом обраного Президента з його національними пріоритетами та навколо Уряду, а Верховну Раду – до такої роботи, яка унеможливлює внутрішню ворожнечу, внутрі­парла­ментську ненависть. Сьогодні позиція і опозиція – це українські окопи на межі нашої державности.

Ми звертаємося до світового українства із закликом об’єднува-тись на захист міжнародного авторитету України та її європейських устремлінь. Ми звертаємося до європейського громадянства з пропозицією задуматися над політичним російсько-українським конфліктом і зрозуміти: демократичної і вільної Європи без України не буде! Ми звертаємось до російської інтелігенції, до правдомовних росіян: не мовчіть! Ми прагнемо злагоди й миру з Російською Федерацією, але ніколи не дозволимо порушити наш суверенітет, політичну та економічну незалежність, ніколи і нікому не дамо обернути Україну в автономну область Росії. Подайте нам руку – і залишаймося друзями навіки!

Ми кличемо все українське суспільство до національної згоди і єдности в захисті інтересів України. Пам’ятаймо слова апостола Павла із Послання до Коринтян: “Благаю Вас іменем Господа нашого Ісуса Христа..., щоб не було між вами розділення, але щоб були з’єднані в одному розумінні і одній думці”. Не забуваймо і заповіт нашого національного Пророка: “Обніміться ж, брати мої, молю вас, благаю!”