Архів Документаційного Центру – вклад в історичну пам’ять України

Оксана Закидальська

ТОРОНТО – Найбільша цінність Українсько-Канадського Дослідно-Документаційного Центру (УКДДЦ) – це архів усної історії, аудіо- і відеозаписи з людьми, які брали участь або були свідками вагомих подій сучасної історії України і українців. Архів поповнюється впродовж останніх 25 років. Його започатковано під час підготовки документального фільму “Жнива розпачу”, який виготовив УКДДЦ. Доповнено архів матеріалами, зібраними для виготовлення другого документального фільму – “Між Гітлером і Сталіном”. Збирання архівних документів на повищі теми продовжується до сьогодні.

Завдяки договору про упорядкування і опрацювання архіву усної історії УКДДЦ,  який був укладений між Програмою дослідження історії України ім. Петра Яцика Канадського Інституту Українських Студій (КІУС) і Програмою дослідження модерної історії України Львівського Університету та Українським Католицьким Університетом (УКУ), протягом наступних 5 років (2008/9 – 2012/13) буде відбуватися робота над опрацюванням архіву УКДДЦ. КІУС зобов’язався фінансувати проект із Стипендійного Фонду ім. Івана Коляски, а Львівський Університет і УКУ  доставляти щороку одного фахового працівника для виконання цієї роботи.

Під цю пору майже всі бібліотеки, архіви і музеї “оцифровують” свої збірки. Це дає широкий доступ до їхніх матеріалів в Інтернеті. Зокрема, важливим це є для записів на магнітних плівках – звукових і відео, тому що, на відмінність від паперової документації, яка є довготривалою, записи на плівках погіршуються відносно швидко. Дотепер, щоб зберегти такі записи, архіварі періодично переписували їх на свіжі плівки, але у цьому процесі втрачалася якість звуку і зображень. Зате цифрові копії ідентичні до оригіналів. Оцифрування під сучасну пору – це найкращий спосіб збереження відео- і звукозаписів.

Наприкінці минулого року Оксана Дмитерко, працівник-методист Інституту історичних досліджень при Львівському Університеті, приїхала працювати в УКДДЦ як перший фахівець. Її завданням було оцифрування аудіозаписів архіву Центру. Практична робота розпочалась 15 жовтня і тривала до 28 грудня 2009 р. За цей час було оцифровано близько 220 годин записів – половина аудіозаписів архіву. Така робота йде повільним темпом. Цей процес не вдається приспішити – кожна година запису вимагає так само годину часу для її оцифрування.

Опрацювання звукових файлів переведено і детально оброблено через комп’ютерну звукову програму Garage Band у форматі MP3. Уся робота проводилась на новопридбаному комп’ютері Apple іМac та спеціальному професійному програвачі Tasscam 122mkII. Технічну допомогу надавав Андрій Головатий.

Записи покривали діапазон категорій інтерв’ю, які знаходяться в архіві: вояків Дивізії “Галичина”; людей, які перебували в ДП таборах; остарбайтерів і мешканців Генерал-Губернаторства, яких примусово вивезено на роботи до Німеччини; вояків УПА; українців, які рятували жидів; жінок, які пережили окупацію України під час Другої світової війни.

Оксана Дмитерко так оцінила архів УКДДЦ: “В атмосфері сумнівів та перед загрозою втрати історичної пам’яті про ті чи інші події постало питання фіксації та збереження цієї пам’яті. Історична пам’ять, на жаль, це також поле змагань політиків у намаганні своєю інтерпретацією досягнути певні цілі. Тому особливо важливим є те, щоб зберегти цінні свідчення без втручань будь-яких політичних впливів на особисті спогади людей. Дослідник повинен стати на захист скривдженої пам’яті, коректно досліджувати ці життєві історії, виявляти суперечності та намагатися їх зрозуміти. І тому важко переоцінити весь зібраний масив Усної історії архіву Центру, який може стати невичерпним джерелом для дослідження і пояснення історії як українського народу та держави в цілому, так і окремих особистостей чи спільнот”.

Передбачається, що завдяки вищезгаданому договору восени 2010 року УКДДЦ скористає з праці ще одного фахівця зі Львова в упорядкуванні архіву усної історії, і за це УКДДЦ вдячний КІУС та Стипендійному Фондові ім. Івана Коляски. Дирекція УКДДЦ висловлює щиру подяку Українсько-Канадській Фундації ім. Тараса Шевченка, Фундації СУС та Фундації Гоменка (Марія Галкевич) з Вінніпегу за фінансову підтримку, яка уможливила технічне забезпечення оцифрування.