Михайло Іллєнко: “На мій фільм вилили бруд непрофесійні критики...”

Завершено роботу над повнометражним художнім фільмом “Той, Що Пройшов Крізь Вогонь”. Створено його за мотивами дивовижної біографії реальної людини –  військового пілота-аса, Героя Радянського Союзу Івана Даценка, котрий народився в селі Чернечий Яр поблизу Диканьки. Після того, як навесні 1944 року в небі під Львовом очолюваний ним екіпаж важкого бомбардувальника збили фашистські зенітники, пілот-герой не загинув, а потрапив у німецький полон, а потім – під недремне око радянських каральних органів. Однак зумів утекти від усіх своїх ворогів аж до Канади, де став... вождем індіанського племені.

Саме там, під Монреалем, у 1967 році під час Всесвітньої виставки “Експо-67” його нібито зустрів знаменитий радянський танцюрист Махмуд Есамбаєв, приголомшений добірною українською мовою вождя в “ірокезькому” вбранні.

Інна Корчук 

Кінорежисер Михайло Іллєнко впевнений, що стрічка про радянського пілота, який став вождем індіанського племені, підкорить не лише Канн.

Відбулась прем’єра українського фільму “ТойХто-ПройшовКрізьВогонь” режисера Михайла Іллєнка. Це – перший фільм, створений у незалежній Україні без залучення іноземної кіноіндустрії (українські творці, актори, фінансування). Та через несвоєчасне надходження коштів з держбюджету кіно про радянського пілота, який став вождем індіанського племені, знімали п’ять років. Бюджет стрічки становить 16 мільйонів гривень, частина з яких досі не надійшла на рахунок фільму. Основні локації зйомок були в Україні. Але заради одного кадру Михайло Іллєнко подався далеко в гори, що на кордоні Аргентини та Чилі... Через брак копій стрічку наразі презентували лише в Києві, Харкові, Івано-Франківську. У Львові фільм можна буде побачити з 9 лютого. Михайло Іллєнко наголошує, що упродовж року кіно об’їздить всі міста України. Але на цьому творці стрічки не зупиняться. Зважаючи на позитивні відгуки, фільм “ТойХтоПройшовКрізьВогонь” має всі шанси підкорити світовий кінематограф. Про нелегку долю фільму, його прем’єру та майбутнє кореспонденту “ВЗ” розповів його творець Михайло Іллєнко.

– Хвилювався до останнього, – зізнався Михайло Іллєнко після довгоочікуваної прем’єри. – Адже над фільмом “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” працювало багато людей, і кожен зі своїм баченням. Але після того, як прем’єра пройшла успішно і відбувся контакт з глядачем, мене “попустило”. Стрічка привертає увагу аудиторії. Приємно, що з перших днів показу всюди чую лише позитивні відгуки.

– Чому було стільки критики після допрем’єрного показу стрічки “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” на Міжнародному Київському Кінофестивалі?

– Організатори Київського Кінофестивалю просили зробити цей показ, аби у програмі було хоча б одне українське кіно. Пішли їм назустріч. Це була передфінальна версія фільму, де ще не все встигли доробити. Попередили про це глядачів. І за народним голосуванням фільм “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” зайняв найвищу нагороду фестивалю. Але є багато людей, яким не хочеться, аби українське кіно було. Ці люди не розуміють, що на добрих вітчизняних кінострічках можна заробити якщо не гроші, то, принаймні, позицію у світовому кінематографі. Якщо глядач так високо оцінює український фільм, то це означає, що він зголоднів за вітчизняним кінопродуктом. І на цьому потрібно робити акцент.

– Хто ті люди, які вставляють палиці в колеса українського кіно?

– Смішно було читати критичні рецензії на до­прем’єрний показ стріч­ки “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь”. Багато років пра­цюю у світі кіно і бачу крізь рядки рецензії, що вилили бруд на мій фільм непрофесійні критики. Ці люди виконують замовлення тих, хто боїться, що українське кіно у прокаті потисне налагоджену схему показу закордонної продукції. Це – бізнес. Наскільки успішними будуть українські фільми, настільки ускладниться ситуація з іноземними. Тепер широкий екран заполонив Голлівуд. А телевізійний ефір – Росія. І це багатьом вигідно. Аби не зіпсувати комерції, ці люди будуть критикувати все українське. Тут спрацьовує ще й ідеологічна складова. Крізь іноземну продукцію йде сильна “прокачка” нашої свідомості. Через ефір іде планове зомбування нації. Тому, який би український фільм не вийшов на екрани, відразу буде звучати критичний хор. Це – війна на знищення. Тепер в України складна позиція, адже ми віддали свій екран. Його потрібно відвойовувати активним українським кіногероям.

– Ви готові розпочати війну за відвоювання українського екрану?

– Планів багато. З фільмом “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” об’їздимо не лише всю Україну, а й будемо виходити на міжнародну кіноарену. Хоча свідомі того, що нас там не чекають. Комерція є повсюди. Але, сподіває­мося, нам усе вдасться. Адже за кордоном існує квота для іноземних фільмів.

Робили фільм для українського глядача. На цьому можна було поставити крапку. Але ставимо кому. Хто ж відмовиться показати фільм на міжнародних кінофестивалях? Перепустку фільму у світ дає любов хоча би однієї країни. Адже це додає впевненості, що наш продукт може завоювати глядача.

– Ролик фільму “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” сприйняли в Канні “на ура”. Чи пропонували вам привезти пов­ну версію стрічки на цьогорічний Каннський кінофестиваль?

– Наш фільм у Канні привернув увагу багатьох. Проте вони розуміли, що ролик – одне, а фільм – зовсім інше. Організатори фестивалю наголосили, щоб ми привезли повну версію стрічки на наступний кінофорум. Але Канном не обмежимось. Будемо претендувати на участь й у інших міжнародних фестивалях.

– До зйомок фільму “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” Ви запросили доньку Іванну. Як оцінюєте її гру?

– Моя донька – професійна артистка. Вона – солістка балету Чеського національного театру у Празі. Часто знімається у фільмах. Беручи її на роль, розумів, що на мої плечі лягає подвійна відповідальність. Колеги високо оцінили роль Іванни у стрічці “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь”. Мені було приємно спостерігати за її грою на майданчику.

– Продюсер фільму Володимир Філіппов зізнався, що під час кастингу акторів наполягав, аби перевагу надавали російським, які, мовляв, мають більше практики, аніж українські. Але Ви вирішили запрошувати лише українських акторів...

– Це був певний ризик. Але жоден актор мене не розчарував. На головну роль утвердили молодого актора Дмитра Лінартовича, якого медіа встигли охрестити українським Рембо. Сподіваюсь, стрічка “Той, Хто Пройшов Крізь Вогонь” стане для нього добрим стартом для подальшої кар’єри. Брати лише українських акторів – це була моя принципова позиція. Вдалось переконати продюсера, що в українському фільмі повинні зніматись лише українські актори. Хотів, щоб у нашій стрічці були всі ознаки українського кіно – від історії, творців, локацій, бюджету до акторського складу.

– Через несвоєчасне фі-нансування Ви були змушені розтягнути створення фільму на 5 років. Дехто вже й не вірив, що Ви поставите останню крапку. Вдруге б погодились на такий ризикований крок?

– Іншого варіанту зйомок в Україні немає. Уже 15 років добиваюсь фінансування з держбюджету на екранізацію Тараса Шевченка. За часів Незалежності України Кобзар не екранізувався жодного разу. Були лише дослідження та документальні фільми про нього. Але у Міністерстві культури щоразу знаходять причину, аби відмовити мені. Розумію, що це була б нелегка робота, яка б розтягнулась на 2-3 роки. Думав, встигну зробити це до 2014 року, коли святкуватимемо 200-ліття з дня народження Тараса Шевченка. Але мені знову повідомили, що я – поки що в черзі. 15 років не можу дочекатися першого місця в цій черзі. Причина в тому, що все розкрадають.