Важливе не тільки слово, але й хто його вимовляє

Йосиф Сірка

-----------

З Біблії знаємо відомий початок Євангелія від Йоана: “Споконвіку було Слово, і з Богом було Слово, і Слово було – Бог!” Саме це пригадується, коли дивишся на події, що охоплюють всю Україну. З розпадом “імперії зла” все відбувалося досить мирно, допоки у Кремлі не засів абсольвент КГБістської школи, досвідчений агент. І саме з цим кагебістом пов’язаний отой сценарій подій, які відбуваються зараз в Україні.

Спочатку стало відомим “слово” Путіна, мовляв, розпад імперії СССР був найбільшою катастрофою ХХ століття, а потім він доповнив його ще й тим, що розпад імперії був найбільшою трагедією російського народу. Отаким було слово вождя Кремля, за яким послідували дії кремлівських карликів, починаючи із кпинів над українським президентом Ющенком, заперечуючи Голодомор, зрештою, заперечуючи рішучу участь українців у Другій світовій війні та заперечуючи й самобутність українського народу і його мову. Вислів Путіна, мовляв, СССР міг виграти війну без українців, був свідченням того, що історії українців він не знає. Зрештою, його пізніші твердження про “спільну історію, про одну релігію, про одну мову, про один народ, про одну державу” були лише підтвердженням його неуцтва щодо історії не тільки України, але й Росії та її імперії.

“Вболівання” Путіна за долю імперії не закінчилися лише його “плачем”. Він вирішив відновити хоч частину зниклої імперії і на це спрямував усі свої сили. Результат його активності на цьому ґрунті не забарився. 2 березня 2010 р. Федоров Є. О. посилає лист-проект депутатові ВР України: “Украина-Белоруссия-Россия: от единства народа – к единому государству. Принципы работы по воссозданию на пространствах Украины, Белоруссии и России Единого государства 2010-2020 гг.”. Оскільки на документі є печатка Державної Думи Федеральних Зборів Російської Федерації, то це офіційний документ, який і є свідченням політики Кремля щодо України, вірніше – її ліквідації.

Якщо приглянутись до програми цього російського плану, то стає зрозумілим, чому Путінові 15 мільярдів не було багато, щоб не випустити Україну із загарбницьких пазурів імперських мрійників! Московські мрійники “єдіной недєлімой” все запланували, вони ніколи не рахувалися з іншими думками. Імперія втратила Балтійські країни, азійські республіки, то, може, хоч т. зв. “братні” народи, вдасться зберегти під азійським московським впливом, а тоді вже “єдина країна з єдиною мовою і єдиним народом”!

Майдан є доказом цілковито іншої картини в Україні, ніж її собі уявляють у Кремлі та деякі їхні агенти у ВР України і на території України взагалі. Майдан є доказом того, що навіть російськомовні українці є патріотами своєї країни, і вони її бачать серед рівних в Європі, а не в єдиній нації московської Азії.

Південна та Центральна Америка, які звільнилися від іспанської окупації і вийшли на власний шлях, є зразком того, як із колишніх окупантів стали визволителі окупованих. Саме таким став відомий визволитель Венесуели, Колубмії, Перу, Болівії, Еквадору та ін. Сімон Болівар (Simon Bolivar (1783 – 1830), за походженням іспанець. Росія такими смільчаками не може похвалитись, оскільки в її “арсеналі” завжди існували корупція, перекупництво противників імперії, що не змінилося навіть після розпаду червоної імперії. „Окупанта” Болівара ніяк не порівняєш з окупантами російськими – царями, ульяновими-ленінами, джуґашвілі-сталінами, які в Україні запровадили кріпацтво, ліквідували Запорізьку Січ, організували Голодомор, забороняли рідну мову та й досі забороняють через Московський Патріархат молитися українською.

Саме завдяки перекупництву депутатів Янукович завдячує зміну Конституції та більшість у ВР України. “Інвестицію” 15 мільярдів доларів кремлівський ватажок бачив так як і гроші, за які був куплений Патріархат для Російської Православної Церкви. На жаль, в Україні вже вкотре знайшлись люди, які задля власної наживи готові продати і рідну матір. Історія не навчила ані запроданців, ані імперських мрійників, що з брехнею можна світ обійти, але назад не повернути.

Тому бачимо і сьогодні продажних членів, т. зв. тітушок, що готові за кілька сотень гривень бити людей, а за місячну високу платню “беркутівці” забувають взагалі, що вони люди, і перетворюються на химерних істот, які б’ють лежачих, мов скажені! Отож, якщо вихідці з Іспанії інтегрувалися в колишніх колоніях, то Кремль вимагає навіть не від вихідців з Росії, але й від тих, яким забрали рідну мову і надали російську, – вірності “співвітчизників”, якими вони не є.

Якщо зараз появляються твердження про присутність російських ескадронів смерті в лавах “Беркута” та російських снайперів, агентів в установах СБУ, у владних структурах, то це не дивує. Справа в тому, що саме інфільтрацією “своїх людей” в Україні головний КГБіст Росії хоче забезпечити собі дешевий “товар” Україну, яку готовий “з любові” задушити в обіймах.

Боротьба українців за свою свободу є й боротьбою проти залишків імперії, діячі якої ніяк не збагнуть, що Україна – не Росія. Може, незабаром і Татарстан та інші т. зв. республіки заявлять, що вони не Росія, що могло б допомогти імперським мрійникам зрозуміти, чому українці хочуть бути господарями у своїй хаті.

Шовіністичні плани Кремля щодо “єдиної держави” готові навіть столицю такої держави перенести з Москви у Київ, щоб таким чином перенести московсько-азійський кордон аж на Закарпаття, тобто поширити азіятщину і в Ужгороді.

Щоб краще зрозуміти маячню російських імперських шовіністів та їхнє безпідставне твердження про єдиний народ і віру, корисно прочитати статті російсько-французького богослова Антуана Аржаковського.

Відомий історик, політолог О. Гарань на сторінках “Української правди” (27.1.14) на своєму блозі звернувся “До регіоналів – мирян УПЦ Московського Патріархату” з пропозицією прочитати статті богослова “Я не могу молчать” та “Патриарх, независимость Украины и чечевичная похлёбка”.

Статті вченого і визнаного й визначного богослова є доказом того, що й серед росіян є світлі розуми, яких не заплямовує імперська маячня Кремля. Треба сподіватися, що правда про історію народів Російської імперії переможе брехню, яка тримається не на фактах, а на бажанні відновлення могутності, якої в імперії ніколи не було.

Майдан не тільки позбавив українців страху, але і став поштовхом до змін, які конче потрібні в Україні. Якщо ж депутати ВР України скасували закони, які недавно незаконно ухвалили, то не можна полягати на них, бо ж отой виродок Колесніченко зразу вніс у програму ВР новий реакційний закон. Саме це є свідченням того, що на депутатів нинішнього скликання ВР України не можна надіятись – їх потрібно викинути зі списків (замінити іншими) і провести нові вибори до ВР, бо теперішня Верховна Рада сама себе дискредитувала своїми методами ухвалення т. зв. диктаторських законів, прикладом чого є Колесніченко, Олійник чи той таки Рибак, який знехтував регламентом ВР України.

Зрештою, щоб гідно вшанувати пам’ять полеглих на Майдані за кращу долю України, слід жорстоко покарати винних у побитті та смерті невинних і ліквідувати зграю людиноподібних створінь антиконституційного угруповання “Беркут”.

Слід вимагати не заміни людей, а системи, яка б охороняла людей, а не бандитів з повними гаманцями!

Майдан 2013-2014 рр. є мовби відгуком на Заповіт нашого генія:

Поховайте та вставайте,

Кайдани порвіте!

що народ України, до 200-річчя з дня народження українського генія Тараса Шевченка, почув і виконує його заповіт.

А чи “вражою кров’ю волю” окроплять – то залежить від ворогів народу, чи вони зрозуміли, що сила народу не в кулях, не в російських димових гранатах та снайперських пострілах, не в ескадронах смерті та кровожерних беркутівських бойовиках, а у вільному дусі, в любові до волі й незалежності!