УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ, СВІТ ВИЗНАЄ 

Конференція та семінар про Український Голодомор 1932-1933 рр.

 1 листопада 2007 року в Манк-Центрі Торонтського Університету відбулася особлива подія – 75-та Ювілейна конференція, присвячена Українському Голоду-Геноциду “Голодомор в Україні 1932-1933 рр.”. У конференції взяли участь четверо науковців з України, троє з Північної Америки та кілька почесних гостей. Спонсорами конференції виступили Канадський Інститут Українських Студій, Програма з вивчення України імени Петра Яцика при Торонтському Університеті та Українсько-Канадський Дослідницько-Документаційний Центр (УКДДЦ) за підтримки Фундації “Будучність” і Торонтського Відділу Конгресу Українців Канади. Найбільш престижну аудиторію Манк-Центру заповнили науковці та студенти з різних університетів Канади, а також зацікавлена громадськість. Серед почесних гостей були надзвичайний і повноважний посол України в Канаді Ігор Осташ, генеральний консул України в Торонто Олександр Данилейко та надзвичайний і повноважний представник України при ООН Юрій Сергеєв.

Спочатку учасників і гостей конференції привітав професор Всеволод Ісаїв, президент УКДДЦ і голова організаційного комітету. Він передав слово д-рові  Зенонові Когуту, директору КІУСу, який зазначив, що Голодомор – це найбільша трагедія українського народу. На жаль, ця трагедія досі дуже політизована, особливо в контексті українсько-російських відносин. Протягом довгих років точилися ідеологічні суперечки з приводу причин голоду. І хоча більшість істориків сьогодні визнають його штучний характер, все ще тривають дискусії про те, чи можна вважати Голодомор геноцидом українського народу. Д-р Когут також відзначив довголітню працю КІУСу щодо ознайомлення науковців і громадськости з трагедією Голодомору. Потім слово взяв Ігор Осташ. Він зазначив, що Голодомор – одне з найбільших звірств в історії людства, адже протягом двох років від голоду гинуло в середньому по 25 тисяч осіб денно. Посол процитував слова Президента України Віктора Ющенка, який порівнював Голодомор з Голокостом. Він також повідомив, що нещодавно Канада підтримала звернення України до ЮНЕСКО щодо визнання Голодомору геноцидом.

Перша сесія “Архівні джерела” об’єднала доповіді доктора Геннадія Боряка (замдиректора Державного Архівного Комітету України) і доктора Ірини Матяш (директора Українського Науково-Дослідного Інституту архівної справи та документознавства). Професор Лінн Віола з Торонтського Університету виступила в якості коментатора. У своїй промові “Архіви та джерела Голодомору: стан справ” доктор Боряк відзначив значні досягнення у студіях з Голодомору, що стали можливими завдяки розсекреченню архівів в Україні. Він зауважив, що головний збережений масив джерел з історії Голодомору вже оприлюднено, тому годі чекати на якісь нові сенсаційні відкриття. Доповідь д-ра Матяш була присвячена матеріалам про Голодомор в архівах Росії. Зокрема, дуже важливу інформацію щодо штучної природи голоду містять особові фонди Сталіна, Кагановича та Молотова в Архіві президента Російської Федерації. Але, як наголосила дослідниця, на відміну від України, доступ до багатьох архівів Росії обмежений, особливо для істориків з України. Самі ж російські дослідники переважно заперечують антиукраїнський ха-рактер Голодомору, не гребуючи при цьому маніпуляцією джерел.

У другій сесії під назвою “Історіографія” Людмила Гриневич, старший науковий співробітник з Інституту Історії України при Національній Академії Наук України, зосередилась на історії вивчення Голодомору від радянських часів до сьогодення. Ставлення до Голодомору в Україні дослідниця охарактеризувала як еволюцію від “нав’язаної амнезії” радянського часу до “в’ялого ігнорування” останніх 15 років. Доповідачка зазначила, що на стан вивчення Голодомору в незалежній Україні також негативно вплинула тривала економічна криза.

Коментатор доповіді, професор Гарварду Террі Мартин констатував, що історики не встигають за архівістами, адже кількість фахових монографій про Голод менша за кількість збірників джерел. Він також визнав, що колись він відкидав національний чинник Голоду 1932-1933 рр., але згодом побачив зв’язок між Голодомором і сталінською національною політикою.

Третя сесія була присвячена темі Голодомору в сучасній українській політиці та суспільстві. Доповідач, відомий український публіцист і дослідник сучасної України Микола Рябчук зазначив, що тема Голодомору в незалежній Україні стала об’єктом політичних ігор. Це особливо проявилося під час відзначення 70-ї річниці Голодомору в 2003 р., коли офіційні події відбувалися переважно в Києві, через що заходи втратили загальнонаціональний характер. Крім того, в офіційних документах не було згадок про те, що Голодомор був спричинений комуністичним режимом. Микола Рябчук відзначив, що для теперішнього Президента України Віктора Ющенка відзначення Голодомору – це питання його особистих вартостей, навіть якщо воно може принести йому політичні збитки.

У своїх коментарях професор Домінік Арель з Оттавського Університету наголосив на кількох контекстах студій Голодомору – політики пам’яті й типу політичного режиму, політики пам’яті й розбудови нації, голоду в модерному світі, Голодомору як геноциду тощо. Наприкінці свого виступу коментатор відзначив, що помаранчеві сили на чолі з Президентом Ющенком зуміли змусити суспільство, зокрема своїх політичних опонентів, говорити про Голодомор.

Наприкінці конференції слово взяв Юрій Сергеєв, посол України при ООН. Він зазначив, що після визнання Голодомору геноцидом Верховною Радою Українська держава може впевненіше очікувати такого ж визнання від світової спільноти. Після цього пан Сергеєв виклав аргументи, за допомогою яких Україна буде ставити перед ООН питання про визнання Голодомору як геноциду українського народу.

Треба додати, що під час кожної сесії присутня публіка брала жваву участь в дискусіях з доповідачами та коментаторами. Всіх зацікавлених запрошуємо відвідати інтернет-трансляцію конференції на сайті Манк-Центру: http://webapp.mcis. utoronto.ca/Webcasts.aspx.

13 листопада відбувся роз-ширений семінар в Альбертському Університеті, присвячений темі Голодомору, на якому виступали Людмила Гриневич і Микола Рябчук. У своїй доповіді п. Гриневич зосередилась на темі радянської офіційної політики пам’яті та історичній науці про Голод 1932-1933 рр. Виступ Микола Рябчука був присвячений аналізові офіційної політики урядів Леоніда Кравчука та Леоніда Кучми та ставлення політичих сил України до Голодомору.

 Д-р Сергій Біленький, Торонто