(Восьма Заповідь Божа)  Не свідчи ложно на твого ближнього!

Йосиф Сірка

Мені пригадалася ця Заповідь Божа, коли прочитав істеричні заяви деяких “народних обранців” про “утиски російської мови”. Оце справді тільки безбожник може так грубо порушувати Восьму Божу Заповідь. Річ у тому, що у великих містах України чути переважно російську,  щоденні газети появляються російською, журнали, телебачення та радіо вживають переважно російську, і це в країні, де згідно з переписом населення 77,8% українців! То хто ж “утискає” російську мову? Ще недавно один з “теоретиків” відмирання української мови твердив, що українську вживає лише група інтелігентів. Зараз починають активізуватися ті, які увесь час твердять, що країна поділена, і вони бажають її поділити мовно, коли не виходить інакше.

“Захисники” російської мови вирішили не просто поговорити про “проблеми” з “утисками”, а зібрати з”їзд у місті, яке стало символом для спроби поділити Україну. Ініціатори та теоретики покликаються на “досвід людства”, що зреклося націоналізму, який, мовляв, так дусить російськомовних в Україні. А досвід прогресивного людства свідчить про те, що в таких країнах, як США, де живуть різноманітні національності, панує державна мова, яку всі поважають, а в побуті вживають мову, якою їм краще висловитись. У Канаді, яка складається із провінцій, панує англійська – в англомовних провінціях, французька – у провінції Квебек (квебекці визнані окремою нацією), а на федеральному рівні – обидві мови рівні.

В Ізраїлі, який дуже подібний до України, коли говорити про російськомовних, панує одна державна мова, незважаючи на те, що тут більше третини – прибулі з російськомовного простору. Але найпереконливішим прикладом ставлення до державної мови, а тим самим і “досвідом”, може служити саме північний сусід України, який взагалі не знає, що таке інша мова, ніж російська, не тільки для росіян, але й чеченців, татар, дагестанців та десятків інших. Тут нема не те що якогось телевізійного каналу, радіо, газети для якихось 15 мільйонів українців, але й жодної школи, а коли б хтось загорив про утиски інших мов чи національностей, то з ним розправились би так, як з колишнім шаховим чемпіоном світу Каспаровим.

Отже, спроби запровадити людей в оману в часі, коли вони стали розуміти страшну катастрофу, яку спричинив штучно створений голод, є свідченням того, що йдеться не про „утиски”, а про відвернення уваги людей. Саме у східних та південних областях України доходило до канібалізму, лише в одній Харківській області голодом вимордували понад 2 мільйони українців, а їхнім нащадкам потім і мову замінили, бо коли людину відриваєш від кореня, то нею легше маніпулювати.

Сьогодні ніхто із “націоналістів” не підкреслює, що найбільшу катастрофу в історії шахтарства України – на шахті ім. Засядька не врятувала російська мова, якою тут послуговуються, бо це горе України, і на мову не звертають увагу, але щоб не говорити про проблеми безпеки на українських шахтах, щоб не допускати інформації про Голодомор, то маніпулятори вирішили запровадити “проблему”, якої в Україні нема. Проблема існує лише у блокаді інформації на схід країни. Там, де нема інформації, там панує дезінформація. Тому з “легкої руки” деякі “народні обранці” ділять суверенну країну, яка століттями прямувала до незалежности, яка за свою незалежність заплатила голодною й холодною смертю.

Зараз, коли до свідомости народу стала доходити правда про страшний Голодомор, то вихованці на “Короткому курсі історії ВКП(б)” хочуть знову ділити, щоб краще панувати.  Німецький народ вирвався з лап нацистської ідеології лише тому, що в Нюрнберзі відбувся Міжнародний військовий трибунал (20.9.1945 – 1.10.1946), де засудили 24 німецьких воєнних злочинці, а з ними і всю нацистську ідеологію. В Німеччині до сьогодні нацистська партія заборонена, хоч незначні прихильники і тут знайдуться. Коли ж вже “захисники” російськомовних та теоретики “шкідливости націоналізму” так покликаються на “світовий досвід” та “ґлобалізаційні процеси”, то слід починати з досвіду Нюрнберзького процесу,  завдяки якому з нацистської Німеччини постала демократична держава з високим життєвим рівнем.

Порушників Восьмої Божої Заповіді слід карати сьогодні, а не чекати, коли їх Господь покарає за їхню брехню і наклепи. Поширення брехливої інформації призводить до розпалювання національної ворожнечі, а це не сумісне з Основним Законом України. Тому не можна потурати брехні, яку поширюють по країні вороги Української держави, які нехтують пам’яттю мільйонів загиблих від Голодомору. Для них не Голодомор важливий, не безпека українських шахтарів, а розподіл країни, від чого могли б збільшити свої прибутки.

У демократичній країні перехід партії в опозицію не є трагедією партії, а в Україні ще не зрозуміли, що опозиція може і повинна відігравати важливу роль, щоб коаліція (чи партія при владі) не могла проводити безконтрольну політику.

Я певний, що Україна має безліч інших проблем, ніж “утискування російської мови”, але ці проблеми не цікавлять “політиків”, які готові порушувати не тільки Восьму Божу Заповідь, щоб залишитися при владі. Вони готові ділити країну, яку не наважувались ділити різні завойовники.

Німеччина пережила розподіл, а потім об’єдналася тільки тому, що позбулася нацистської і большевицької ідеології. Сподіваймось, що незабаром прочитаємо про початок трибуналу над злочинцями проти людства у Харкові, Києві чи Миколаєві, де ще є старенькі свідки цих злочинів. Тоді й перестане бути проблема з мовою, оскільки вона вигадана і має на увазі відвернути увагу від зростаючої бідности, споживання наркотиків та примноження капіталу в одиниць.

Щоб досягти справедливости в Україні, слід дотримуватися Четвертої Божої Заповіді: Шануй батька твого і матір твою, щоб тобі було добре, щоб ти довго прожив на землі!

Пропагандисти-розподілювачі закликають не шанувати бать-ків, але забути й їхню мову – тут тільки трибунал допоможе, щоб не допустити до ГОЛОКОСТУ української мови в Україні!

Торонто