Доповідь НТШ про творчість Ігоря Костецького

Ліда Палій

Перший солідний сніг у Торонто впав якраз у той день, коли на сходинаx НТШ д-р Марко Роберт Стех мав доповідь про Ігоря Костецького. Незважаючи на це, того вечора (24 листопада 2005 р.) у залі мистецької галереї КУМФ зібралася невелика група любителів культури. Привабила їх тема про творчість Ігоря Костецького, яка мало відома як у діаспорі, так і в Україні.

Д-р Марко Стех належить до наших молодших науковців. Він у 1982 році емігрував з Польщі до Канади і зразу взявся тут до суспільної й культурної праці. Разом з кількома іншими новоприбулими він заснував “Авангардний Український Театр” (АУТ) і видавав якийсь час журнал сучасної літератури і мистецтва “Турмінус”. Це заохотило до творчої праці також і тутешню молодь. Згодом Марко Стех одержав ступінь доктора славістики у Торонтському Університеті. Тепер він є виконавчим директором Видавництва КІУС і менеджером проекту “Енциклопедії України в Інтернеті” та англомовного видання “Історії України” М. Грушевського при КІУСі, а також членом управи НТШ. Нам, одначе, Марко Стех найбільше відомий як літературознавець і письменник. Його твори появилися вже у багатьох журналах України. Цього року побачив світ його роман “Голос”, виданий у Львові літературною агенцією “Піраміда”.

Свою доповідь д-р Стех почав такою цитатою Соломії Павличко: “Напередодні XXІ віку українська літературна історіографія не помітила однієї з ключових фігур власної літератури у XX сторіччі”. Павличко мала на думці майже забутого Ігоря Костецького. Доповідач намагався зрозуміти причину такого явища та проаналізувати творчість цього цікавого автора.

Д-р Стех коротко згадав життєвий шлях Костецького, який народився 1913 року у Києві. Справжнє його прізвище було Мерзляков. Його батько був українізованим росіянином, а мати походила з відомого українського роду Костецьких. До війни Мерзляков-Костецький студіював театральну режисуру в Ленінграді та Москві, працював якийсь час режисером у театрі на Уралі. Там з невідомих причин настала у Мерзлякова-Костецького важлива зміна в національній орієнтації. Згодом у цьому контексті він писав про себе так: “Відтоді, як автор свідомо відчув себе yкpaїнцем, тобто від осени 1938, він ані разу не змінив свого погляду на ідею політичної незалежности України, яка є для нього аксіоматичною”.

Після війни Костецький опинився у Західній Німеччині, прибрав прізвище своєї матері і з Мерзлякова став Костецьким. Разом з новим прізвищем, як каже доповідач, створив для себе нову особистість. Він вірив, що людина не має вроджених якостей, а сама вирішує, якою їй бути. Доповідач прочитав на цю тему слова Костецького: “Я спроможний вигадати для себе ім’я, його особливу транскрипцію, розписати наперед свій життєпис і вдосконалити його в майбутньому на власний смак і вподобу. З абсолютного ніщо постає величина, особистість, окреслена кріпким контуром. З прибраним ім’ям і біографією я стаю самотворною індивідуальністю...”

Своє бажання, як він казав, “довести можливість неможливого” Костецький застосовував як у суспільно-політичному житті, так і в культурно-мистецькому. Про творчу амбіцію Костецького доповідач навів ще одину цитату: “[я хочу] довести українську мову до меж і поза межі, одним зосередженим ударом поставити її на рівень французької мови Маллярме і англійської Джойса, викарбувати цією мовою новелу і есей, дати нею театр, засвоїти нею добір з європейської поезії і прози, закласти нею, нарешті, монумент роману...”

У 40-50-их роках, живучи у Мюнхені, Костецький брав активну участь в українському літературному й культурному житті, був співзасновником “МУРу” і видавав два журнали. Однак у 60-их роках, після конфлікту з видавництвом “Сучасність”, він відстав від української громади. Причиною конфлікту було те, що наша тодішня культурно консервативна громада не розуміла свободи думки, в яку вірив Костецький ціле своє життя.

Коли більшість українців виїхала з Німеччини, Костецький залишився жити біля Штутґарту. Там він відкрив власними силами видавництво “На горі”, де друкував свої україномовні твори, праці наших молодих “модерністичних” авторів, як також переклади найкращих письменників з чужих мов.

Вся творчість Костецького, без сумніву, новаторська з відсутністю центральної ролі раціонального елементу. Костецький був новатором не тільки у контексті української літератури, а загалом культури європейської, яка через воєнні катаклізми стала спершу мистецтвом формалістичної революції. Він був одним із перших, а, мабуть, і першим безпосереднім предтечею абсурдизму в європейському театрі. Його п’єса “Спокуси несвятого Антона”, написана у цьому стилі в 1945 р., появилася за два роки перед подібною п’єсою Вітольда Ґомбровіча та за п’ять-вісім років перед п’єсами абсурдистів Самюела Бекетта та Єжена Йонеско.

На жаль, досі ніде не було можливости поставити його драми у цілості через брак українських професійних театрів у діаспорі. В Україні до часу незалежности творчість Костецького була, очевидно, недоступною.

Масштаб творчости Костецького надзвичайно широкий. Він був драматургом, прозаїком, перекладачем та наділеним блискучою ерудицією есеїстом. Крім драматургії, Костецький писав романи, з яких жоден досі не вийшов друком, а кілька з них залишилося незакінченими. Він був теж майстром малих форм, зокрема новел. На думку доповідача, Костецький найбільш цікавий у своїй есеїстиці, де явне його неконформістичне мислення. Таке наставлення помітне також у його публіцистичних і полемічних статтях. Цього роду творчість, зрозуміло, створила Костецькому багато ворогів.

Ігор Костецький мав величезну бібліотеку і був незвичайно начитаним. Він перекладав твори з різних епох, різних мов, такі, як староісландську книгу Едди, німецький епос про нібелунгів, твори Байрона, Пастернака, Еліота, Павнда та інших. (З Павндом він навіть листувався.) Він був літературним редактором першого повного українського видання Біблії.

Наприкінці життя більшість літературних творів Костецького, зокрема у сфері драми та есеїстики, були написані німецькою мовою.

Д-р Марко Р. Стех вірить, що творчість Ігоря Костецького зможе мати вплив на формування нової української літератури в ХХІ столітті. Він надіється, що книжка вибраних творів Костецького під назвою “Тобі належить цілий світ”, яка щойно появилася, поінформує читачів про хоча б частину напівзабутої, однак величезної літературної спадщини Костецького. Упорядником цього видання був д-р Стех. Він також написав чотири вступні есеї до цієї книжки. Спонсорами видання були НТШ у Канаді і видавництво “Критика”. Книжку можна замовити в НТШ, 2118-А Bloor Street W, Suite 208, Toronto, ON M6S 1M8. Ціна книжки в твердій обкладинці $ 45, у м’якій $ 35 з пересилкою.