Ми повинні знати про це

Анізія  Стех

У 2007 році в різних країнах світу українські осередки будуть відзначати 60-річчя Акції “Вісла”. Напередодні, під час і після цієї злочинної акції на т. зв. українському Закерзонні, на прадідівських наших західних землях, відбувалися страшні трагедії, про які є добра нагода пригадати і ознайомити з ними загальносвітове співтовариство. Майже десять років я працюю над збиранням матеріалів про мальтретологію українського духовенства у 1939-1950 рр. ХХ століття на терені Закерзоння, головно в Перемиській Єпархії. Немає жодного сумніву, що на нашій прадідівській землі сталася у той період національно-релігійна катастрофа. У кожного з нас зароджується запитання: які причини зумовили таке трагічне явище, що в результаті призвело до геноциду і етноциду автохтонного українського населення на його власній відвічній етнічній землі? Польські підпільні угруповання       з-під знаку між іншими АК, БГ, ВІН, польські цивільні грабіжницькі банди, польське регулярне військо та польська міліція за схвалення та сприяння санаційного, а згодом комуністичного урядів Польщі допустилися нечуваних в історії людства жорстоких репресій та злочинів людовбивства. На допомогу їм поспішали каральні загони НКВД та гітлерівські окупанти. Їхніми жертвами стали тисячі невинних цивільних українців. У тому числі було замордовано, як я  дослідила, 77 греко-католицьких священиків (більшість з них загинула разом з їхніми родинами). Всі інші, що залишилися живими, були жорстоко переслідувані і репресовані, 60 з них я змогла дослідити. Під час цієї праці мимоволі зродилася думка, що головною причиною тих трагічних подій була ведена поляками від віків антиукраїнська політика, наслідками якої стали жорстокі репресії українського населення в період міжвоєнного, воєнного і післявоєнного лихо-ліття. Завершенням заздалегідь продуманого і спланованого роз-в’язання так званого “українського питання” стала брутальна депортація українців з їхніх етнічних земель Закерзоння, проведена польським урядом спочатку до Радянської України (1945-1946 рр.), а згодом злочинною Акцією “Вісла” (1947) на західні й північні терени Польщі. Протягом десятиліть і віків польська політика, сповнена великодержавницькою пихою і експансією на схід, була спрямована на зневагу і знецінення українства. Це, в основному, стало причиною трагедії. В цю трагедію лепту внесли німецькі та совєтські окупанти.

З цього приводу я написала ряд статей і подала їх до опублікування у пресі, а також до інших засобів масового переказу. В основному, на початку всі ці матеріали були україномовні. Я працювала над ними безустанно, доповнювала і оновлювала їх, документувала, шукала джерела і свідків, які могли б підтвердити ці матеріали. Коли мені вдалося зібрати всі ці матеріали, я вирішила ознайомити з ними англомовний світ і видати двомовну книгу (українською та англійською мовами) з фотознімками постраждалих священиків та світлинами церков, в яких вони останньо служили і які нині вже не існують, бо поляки спалили їх чи розібрали, або просто повалили, щоб не були свідками нашої відвічної присутности на тих землях. Іншу частину наших святинь захопили польські римо-католики і перетворили їх на костели.   

На мою думку, це буде ґрунтовна і яскрава розповідь про наших визначних священиків, які були взірцем відданого служіння Церкві та рідному народові і за це заплатили найціннішим – своїм життям і життям своїх найближчих або довголітніми поневіряннями по тюрмах і концентраційних таборах. Книга також розповідатиме про непросту історію наших етнічних земель та долю і недолю нашого народу. Серед тих священиків, які до кінця стояли пліч-о-пліч зі своїми вірними і серед найстрашніших тортур вмирали мученицькою смертю за вірність Христовій Церкві та українському народові, є чимало таких, кого слід визнати святими. 

Важко повірити, що за такі страшні злочини до сьогодні ніхто із злочинців не був покараний, хоча саме вони залили невинною українською кров’ю простори закерзонської землі, замордувавши тисячі невинних людей, у тому числі й згаданих священиків, жінок, дітей, старців.

Дорогі читачі! Згадаймо ці страшні воєнні та повоєнні часи, коли смерть зазирала в очі нашим найближчим. Будьмо гідними нащадками наших великих предків, низько схилімо голови перед загиблими, які передавали нам віру і любов до рідного народу. Збережімо ж у формі книги пам’ять про наших Велетнів і залишімо цю вічну пам’ять прийдешнім поколінням.  Відгукніться, наші дорогі однодумці, на мій заклик і підтримайте його реалізацію. Моя уклінна просьба до Вас, шановних читачів, є подвійною – якщо хтось із Вас має фотознімок знаного йому замученого або репресованого священика, я буду незмірно вдячна за випозичення і обіцяю, що після зроблення відбитку знімок поверну. Я також не приховую, що підготовка до видання цієї книги вимагала дуже багато праці й зусиль, які практично маю вже поза собою, але для остаточної появи книжки потрібні великі кошти. Тому звертаюся до свідомої української патріотичної громади за фінансовою допомогою. Прошу повірити, що виданням цієї книги ми збудуємо живий пам’ятник Слави і Мучеництва Української Церкви та її духовенства. Однак для здійснення цього проекту потрібна Ваша, шановні читачі, фінансова поміч. А я впевнена, що Ви не байдужі до нашої з Вами історії, і тому надіюся на Вас. 

Чеки ласкаве прохання надсилати на адресу: Anizia Stech, 80 Сoe Hill Dr., Apt. 414, Toronto, ON M6S 3C9 – CANADA

Наперед дякую Вам і вірю, що Всевишній нагородить вас за Ваші щедрі дари Його небесними і земними благами.