Вже пора!

Walter Cap

“Бо пора великая єсть...” – писав Іван Франко. І Президент України – у свою пору – поставив, як кажеться, “історичну крапку”: підписав Указ “Про всебічне та об’єктивне висвітлення діяльности україн­ського визвольного руху та сприяння процесу національного примирення”.

Мій приятель, той від політики, відразу сказав, що Президент поставив не одну “історичну крапку”, а більше крапок, яким на ім’я – “проблеми”.

Проблема 1. Всебічне та об’єктивне висвітлення. Треба брати до уваги “всебічну” Комуніс­тичну партію України, яка посіла немалий спадок з великої КПСС. Згідно з їхньою “об’єктивною” діалектикою матеріалізму під “історичну крапку” підпадають тільки кагебісти, їхні діти, дружини і т. д.; всі інші – це зрадники вітчизни великої і, очевидно, малої, та на додаток – вороги народу!

Проблема 2. Національне примирення. Хто з ким? І для кого?

Приклад. У с. Михновець, яке тепер розрізане кордоном, три брати Николай, Іван і Василь Бабеці були упівцями. Два перші “змились” з очей влади, а Василь переховувався у криївці під хатою. Енкаведист Немеров довідався про Василя та прийшов з “пропозицією” до батьків: ми знаємо, що Василь ховається, хай вийде, нічого йому не буде. А як не здасться, то вам дорога – на білі ведмеді. Батько повірив. Василь вийшов з криївки, а Немеров прошив його чергою з автомата на очах родини. Село виселили на Одещину. Люди знали, що Немиров з Одеси, і його віднайшли. Що ж, він ветеран-герой, зі статусом “За особливі заслуги”, яких тьма-тьменна – мільйони – з належною пенсією і винагородами... у незалежній Україні.

 Проблема 3. В Указі Президент Ющенко доручає Кабінетові Міністрів... розробити законопроект про український визвольний рух 20-50-х років ХХ сторіччя, статус та соціальний захист його учасників...

Це нагадує дещо біблійні часи, коли Пилат вмив руки, не бажаючи брати відповідальности за розп’яття Ісуса. Ющенко не потребує мити руки, бо має Конституцію, гарантом якої він є.

А мав простий вихід – міг би був нагородити небагатьох ще живих бійців ОУН-УПА признанням “За особливі заслуги”, і справа була б автоматично конститу­ційно розв’язана. Без вирішення Конституційного Суду. І не треба було би ласки яйце­фобного прем’єра Януковича. (“Яйцефобний” від того моменту, коли на мітингу в Івано-Франківську він зімлів, як хтось кинув у нього куряче яйце.). І змінного, як сибірський вітер, голови Верховної Ради – Мороза.

Кабінет може легко виконати розпорядження Президента – розробити законопроект. І його не проголосувати... Буде вовк ситий і коза ціла. А для воїнів визвольного руху залишиться те, що сказав американський генерал Мекартур: “Старі вояки не вмирають, вони зникають в далині...” І є “християнський розсудок” – як гетьмана Полуботка з царем Петром: “Хай нас Бог розсудить...” на страшному суді...

Проблема 4. Український визвольний рух. Визволення від кого? І хто визволяв кого? Чи Президент пам’ятав про заповіт Лесі Українки: “Хто визволить тебе – в неволю візьме”? Президент забув про карпатських січовиків, не згадуючи про дивізійників, про котрих непевно не забув, але...

Тут варто нагадати іншу стару, як світ, мудрість: “Історія – це фікція”. Тобто, факт – це факт, а це, що вчать і пропагують про той факт, звичайно, фікція.

Коли почалася Друга світова війна? – Ніхто не знає!

Хто її почав? – Ніхто не признається!

Для Совєтів війна почалася 22 червня 1941 року. А з Польщею? – Це було визволення пригноблених українців, білорусів і іже з ними з допомогою приятелів – тоді ще не лихих нацистів – німців. Війну з Фінляндією не можна називати, у воєнному сенсі, війною, бо ніхто з неї не вийшов переможцем.

Про справжню визвольну, демократичну війну усі забули, включно з Прези­ден­том Ющенком. Це війна перед війною – Карпатської України з напасниками мадярами. Вона найважливіша в історії Другої світової війни.

Бо якщо б Гітлер не дозволив мадярам напасти на Карпатську Україну, а поляки не посилали б їм на допомогу своїх диверсантів, то Сталін ніколи би не домовився з Гітлером і не дав би йому зеленого світла на війну.

Чому? Бо Сталін ніколи не зрезиґнував би з братів – тоді вже не поневоле­них – в Карпатській Україні. Не була б до подумання без них всесвітня революція пролетаріату. А Гітлер не поступився б тому фактові, що сам дозволив Карпатсь­кій Україні на незалежність. І з війни вийшов би був великий пшик.

І що  тоді сталося б?

Тоді американці не полетіли б на Місяць, а ми не були б у Канаді, Америці, Австралії і т. д...