Остання зустріч

Оксана Бризгун-Соколик

Це було осінню 1961 року. До Торонто прилетів з Нью-Йорку композитор Микола Фоменко. На летовищі вітали його двоє моїх учнів, Гандзя та Андрійко, з китицею веселих помаранчевих чорнобривок.

Тут він мав зустріч з Ініціативною групою для видання платівки творів Фоменка, що і вийшла пізніше, як одинока в той час зі симфонічним оркестром. Мав зустріч з видавцями платівки пісень для дітей “Пісні і казки”, на якій мали бути (і потім були) дві його пісні. Відвідав хвору поетесу Ніну Мудрик-Мриц, члена Ініціативної групи. Захоплений збіркою її поезій “Світанки і сумерки”, хотів до них писати музику: “Це будуть прекрасні музичні цукерки...”

Микола Фоменко мав також зустріч з громадою у залі УНО (298 College St.), де його вітали стоячи невтомними оплесками. Розказував про свої плани та слухав концерт, в якому виконувалися виключно його твори...  Багато зустрічей, багато планів, включно з мрією написати оперу “Мазепа”.

Коли Фоменко почув, що в Торонто є важкохворий диригент проф. Лев Туркевич, відвідав і його.   Повернувся додому пригноблений: “Він знає, що відходить, але не дає це відчути. Які тяжкі переживання мусить мати...”

6 жовтня прощали ми Фоменка на летовищі. Літак називався “Електра”, так як одна з опер. Ще ми сміялися, що з музикою прощає Торонто композитора...

Два дні пізніше, 8 жовтня вночі, несподівано серце Миколи Фоменка перестало працювати. Проф. Лев Туркевич дуже переживав цю вістку та останню зустріч з композитором, а 4 листопада і сам відійшов у Вічність, щоб Там зустрітися знову з Миколою Фоменком.

Згадаймо ж їх сьогодні, у 45-ту річницю смерти, “незлим  тихим словом”...

Лев Туркевич, родом із Бродів, народився 4.05.1901 р., помер 8.11.1961 року.  Диригент, музичну освіту здобув у Львові та Відні. Працював як оперний диригент у Бидґощі, Варшаві та Познані, а потім у Львові. В 1939-1941 роках був музичним керівником театру ім. Лесі Українки у Львові, у 1941-1944 – музичним керівником Львівської опери. В діаспорі проф. Туркевич був диригентом чисельних хорів, у Торонто в 1951 і 1959 роках підготував два симфонічні концерти, що в наших тодішніх обставинах було немале зусилля. Останній раз диригував симфонічним оркестром на відкритті пам’ятника Шевченка у Вінніпегу. Завзятий шахіст, скромний та товариський.

Микола Фоменко народився 25.12.1894 в Ростові-на-Дону. 17-літнім почав музичні студії в Харкові. У 1915 р. був покликаний до російської армії та висланий на кавказький фронт, де був два рази поранений. Працював у Харкові, а в Москві, на всесоюзному конкурсі, його оперна казка “Івасик Телесик” здобула першу нагороду. Однак після від’їзду на Захід ім’я композитора зникло з енциклопедій СССР.

По війні Фоменко з дружиною, співачкою Ізабеллою Орловською поселився у Брукліні, Н.-Й. Для прожиття грав по церквах на органах. В Українському Музичному Інституті вчив дітей музики та компонував. Залишив велику музичну спадщину: опери “Ганна” та “Маруся Богуславка”, оперну казку “Івасик-Телесик”, дві симфонії, твори для фортепіано, скрипки, співу, молодечий концерт для оркестру та фортепіано і багато творів для дітей. Його творчість повертається в Україну, а пісня “Любіть Україну” на слова Сосюри залишиться його “печаткою” в музичному світі.

45 років тому відійшли ці дві великі постаті – Микола Фоменко та Лев Туркевич – з нашого світу, з щоденного музичного життя. Але пам’ять про них збережеться назавжди поміж нами, а головно у царині музики, де їхній вклад залишається тривким пам’ятником у майбутність.