“Не важливо, де людина живе, головне, що ця людина почувається українцем”

Нещодавно закінчилася чергова, 21-ша Українсько-Канадська Парламентська Програма, в якій взяли участь 34 студенти. Вперше за історію програми до Канади приїхало троє студентів з Росії. З двома із них, Андрієм Мироненком і Клавдією Татар, мені вдалося поспілкуватися перед від’їздом. Ми зустрілися в Інституті Св. Володимира.

– Для початку розкажіть трохи про себе.

Андрій: Я з Москви, закінчую Московський Державний Університет, факультет міжнародної політики. Я співзасновник Українського Молодіжного Клубу, який діє вже майже чотири роки. Ми хотіли зробити це спочатку клубом Московського Університету, але виявилося, що недостатньо охочих для цього, і ми зробили так, що членами цього клубу є студенти різних університетів, і не тільки студенти.

– Чим займається цей клуб?

Андрій: Ми проводили щотижня зустрічі, обговорювали якісь питання, культурні проблеми. Взагалі, головна мета та ідея була вивчення української мови, тобто зробити платформу для молоді, яка хоче спілкуватися українською мовою.

– До речі, чи є можливість у Москві слухати українське радіо чи дивитися українське телебачення?

Андрій: Ні, українського радіо і телебачення немає. Мабуть, є якийсь кабельний канал, але я не певен. По-перше, не такий великий попит, а по-друге, це політичне питання: враховуючи стан українсько-російських відносин, важко очікувати схвалення існування українського каналу в Росії.

– А Ви теж з Москви?

Клавдія: Ні, цього року я закінчила Казанський Державний Університет. Це один із найстаріших університетів Росії, і я була три роки заступником голови Національно-культурного центру українців республіки Татарстан. Там проживає достатньо велика кількість українців, це великий регіон для Росії, дуже потужний у плані економіки, і тому багато українців ще за радянських часів приїжджали туди працювати, залишались родини. Не дуже багато новоприбулих, але все ж таки хтось є, тому ми організовували чимало подій для місцевої громади. Наприклад, ми перші відзначали таке свято, як День Святого Миколая, яке взагалі в Росії не святкується.

– Як росіяни ставляться до українців на повсякденному рівні?

Клавдія: Є великий вплив ЗМІ, які не дуже гарно показують образ України. А люди звикли вірити телебаченню. Взагалі б я не сказала, що погане ставлення, нормальне ставлення.

Андрій:  На мою думку, росіяни добре ставляться до українців, але є така частина російської ментальності, імперська частина: у цьому світогляді, до якого схильні багато росіян, в українців є дуже важлива роль – це “брати і друзі” для будування своєї імперії. Тому є певні проблеми з порозумінням, оскільки українці не хочуть брати у цьому участі, вони мають зовсім інші плани та ідеали і хочуть жити нехай у меншій, але розвинутій демократичній та вільній країні.

– Чи є різниця у ставленні серед старшого покоління і студентів?

Клавдія: Можливо, ви знаєте, що останні роки два в Росії проводиться певна кампанія, яка ініціює спогади про радянське минуле, і навіть якась частина молоді за статистикою почала пригадувати ці цінності, почалася певна дискусія, чи потрібна ця радянська система нам, чи від неї треба відмовлятися. Я б сказала, що це негативно для Росії, бо це шлях назад.

Андрій: Окрема частина російського суспільства ностальгує за певними аспектами радянської системи, але, звісно, не за комсомолом, не за комунізмом, але тільки, мабуть, за тим, що держава була сильною, була впевненість у майбутньому. Тобто за певними аспектами життя, але не за системою загалом.

– Як українські студенти відрізняються від російських?

Андрій: Не можемо розглядати політичні погляди – звісно, вони будуть різними.

Клавдія: Я б сказала, що студенти більш політично активні в Україні. В Росії – із спостережень за тими студентами, з якими я навчалася, – вони не дуже засуджують систему, в якій живуть. Вони не дуже розуміють сучасні тенденції і не дуже хочуть змін.

Андрій: Це стосується не тільки студентів, але й суспільства загалом. Українське суспільство більш політично активне, тому що росіяни не зробили нічого схожого на Помаранчеву революцію. Звісно, Україна більш демократична. Принаймні, була до останнього часу.

– Як ви вважаєте, з чим це пов’язано?

Андрій: Я вважаю, що в Росії немає історії демократії.

Клавдія: Росіяни – більше народ Сходу, ніж Заходу. Українці своїм менталітетом більш спрямовані на демократію. В українській історії є багато таких моментів, коли ми боролися за демократію. В Росії інша історія. В Росії була величезна територія, якою можна управляти лише диктатурою, на мою думку.

Андрій: Я б не робив таких висновків, але щодо Сходу і Заходу, то є дві моделі державності: східна, коли особистість для суспільства, а суспільство для держави. А західна навпаки: держава для суспільства, а суспільство для особистості. Тобто для Сходу держава – це найвища цінність, а громадяни живуть для того, щоб держава була сильною. Для Заходу держава – це інструмент для того, щоб забезпечити життя людини. Звісно, будь-яка модель – це спрощення, тому не можна сказати, що росіяни мають чисто східний менталітет, люди всюди різні і мають різні погляди, але російська система суто така, що держава – це головна цінність, і сила держави, її імперська міцність – це головна мета. А для українців це все-таки зовсім інше.

Клавдія: У цій системі, де держава є головним, цінність індивідуума дуже маленька.

Андрій: Через це я вважаю, що нема сенсу сперечатись з людьми за їх політичні погляди, тому що вони виникають просто від того, що люди мають різні цінності. Тобто не можна довести людині, що твоє ставлення правильне, а її неправильне, бо наше ставлення витікає з різних цінностей.

– Яка була реакція в Росії на обрання Януковича президентом?

Андрій: Я гадаю, ті люди, що цікавляться українською політикою, вони зраділи. Але досить швидко почалися проблеми в Путіна з Януковичем, і російські ЗМІ почали грати проти Януковича, як до того грали проти Ющенка, і у ставленні росіян до українського президента принципово нічого не змінилося. Хоча з Януковичем у преси є проблеми, бо ніяк не вдається зробити з нього “бандерівця”. Але є питання з газом: “Вони вкрали наш газ!”

Закінчення в наступному числі

Розмовляв Роман Ташліцький

PHOTOS

1 - Андрій Мироненко із депутатом Парламенту Канади Меґан Леслі

2 - Клавдія Татар із сенатором Рейнел Андрейчук