З НОВИХ ВИДАНЬ
Про
книгу “Довкола світу” та її автора Романа Колісника
Це надзвичайно цікава книжка. Вона – про
українську людину у світі. В себе вдома, де ця людина почувається не дуже
вдома, бо приїхала туди, де народилася, в гості з далекої еміграції. Про нашу
людину в Австралії, в Канаді, у США. Повсюдно, куди привела її доля в цьому
перипетійному для нашої нації ХХ столітті.
Добре знаний і в Канаді,
і в Україні сатирик, чиї книги вже виходили і в Україні, постав тепер у ролі
документаліста та есеїста. Ці твори раніше публікувалися на сторінках
редагованого Романом Колісником часопису “Вісті Комбатанта”, дещо виходило й
окремими виданнями. В Україні ж саме в такій літературній іпостасі він
з’являється вперше. І треба сказати, що “мандрівка” й документальна проза
Колісника не менш цікава, аніж його трохи меланхолійний гумор. Меланхолійний,
бо він анітрохи не нагадує бездумне гигикання з кожного приводу і без приводу.
Колісників гумор – гумор розумної, втомленої від розуміння суті багатьох речей
людини, яка не втратила здатности помічати комічні, а інколи просто абсурдні
ситуації. Тому вона інколи може усміхнутися. Бува – гірко.
Не випадково ж його
добрий приятель та ініціатор цієї книжки Михайло Слабошпицький, харак-теризуючи
Романа Колісника, так пише про нього: “З першого погляду він анітрохи не
нагадує гумористів-веселунів, котрі на всі боки сиплють дотепами й анекдотами,
самі при тому найбільше регочучи. Він – мовчкуватий, стриманий, задумливий. У
таких слово – майже як свято. Тільки в доброму товаристві, яке його знає і
шанує, він може м’яко і незлобно пожартувати, супроводжуючи слова начеб аж
ніяковим усміхом. Щоправда, якщо зайдеться на дискусію, то тут він умить
перетворюється на геть іншу людину: пристрасний, запальний, непоступливий.
Роман Колісник вимахує шаблею безжальних аргументів, і летять із пліч
опонентські голови; поінколи може навіть видатися, що сюди увірвався вихор, за
яким іде буряний натиск...”
У передмові до книжки
разом із людською та літературною характеристикою Романа Колісника докладно
виписано його життєву одіссею, в якій була юність, що одягла шинель вояка
Української Дивізії “Галичина”. Була політична еміграція. Пошуки свого місця в
мирному житті на різних континентах. Перші літературні спроби. Журналістика,
фейлетони й гуморески, оповідання, рецензії, “подорожня” проза – його все
цікавило, він пробував себе у всіх жанрах. І скрізь у нього виходило добре, бо
має смак до незачовганого слова, вміє знайти виразну психологічну деталь,
комічну подробицю, вміє покепкувати і з себе, і з ближніх.
Потім була прекрасна
повість “Останній постріл”, за словами М. Слабошпицького, своєрідний
український варіант Ремаркового роману “На Західному фронті без змін”. Війна,
юність, перше несміле кохання – все це вмістилося в “Останньому пострілі”,
який, на думку критика, своєю психологічною скспресією нагадує “Поза межами
болю” Осипа Турянського з тривожним грозовим колоритом цього твору.
Стражданнями юної душі й абсурдністю смерти “Останній постріл” виразно з ним
перегукується.
На мою думку, “Довкола
світу”, що з’явилася друком у київському видавництві “Ярославів Вал”, відкриває
Романа Колісника, а особливо його життєву і літературну біографію, зовсім з
нового боку. З глибоким подивом замислюєшся над цим життям, яке вмістило так
багато. І над життям усіх тих українських людей, про яких талановито розповів
наш письменник із далекого Торонто.
Світлана Короненко,
(“Літературна Україна”)
Ro-Ko
Publishing