ГОЛОДОМОР
1932-1933 УКРАЇНА ПАМ’ЯТАЄ – СВІТ
ВИЗНАЄ
Марґарета Шпір, Канадське
Товариство Приятелів України
Як кожна масштабна
трагедія людства, Голодмор в Україні 1932-1933 років є складним
неоднозначним явищем. І хоч сьогодні
розглядаємо цю трагедію вже з історичної відстані в 75 років, дотепер точаться
палкі дискусії. Геноцид чи неврожай, класова боротьба чи заплановане винищення
українського селянина?
Неправильно вважати Голодомор відокремленою історичною подією і обмежувати
його двома роками. Насправді масове вбивство українського селянства в 1932-1933
роках стало лише завершальною, найбільш грандіозною за диявольським умислом
частиною плану винищення українців за національною ознакою. І справді, страшні
у цинічній двозначності завдання “будівництва соціалізму” (“індустріалізація,
колективізація та культурна революція”) були заплановані ще у другій половині
20-их років і виконані протягом десятиріччя. За словесною облудою сталінського
“будівництва соціалізму” ховалося головне завдання – антиукраїнський терор і
масове знищення.
Ще 4 вересня 1926 року провідники ГПУ (Головне Політичне Управління)
отримали службовий обіжник (закритий лист) під назвою “Про український
сепаратизм”, в якому відкрито названо “ворогів соціалізму” – українську
інтелектуальну еліту та українське селянство. В інструкціях був наказ збирати
інформацію про прихильників українізації серед діячів Всеукраїнської Академії
Наук і в середовищі Української Автокефальної Православної Церк-ви, яку було
названо “могутнім оплотом націоналізму і чудовим агітаційним знаряддям”. Отже,
ще у другій половині 20-их років Сталін визначив небезпеку українізації як
загрозу комуністичному режимові та доручив ГПУ розпочати системну боротьбу
проти “українського націоналізму”, на яку “необхідно звернути найсерйознішу
увагу”.
Голодоморові 1932-1933 років передував фізичний і психологічний терор
української інтелектуальної еліти кінця 20-их – початку 30-их років. Кампанія
цькування і терору називалася боротьбою на “культурному фронті” і принесла в
жертву цвіт української наукової, культурної та духовної інтелігенції.
Чи є підстави вважати, що Голодомор 1932-1933 років в Україні був
заздалегідь спланованою акцією, спрямованою на знищення за національною
ознакою, а не класовою боротьбою?
Подам тут кілька цитат діячів комуністичного режиму Сталіна, організаторів
і виконавців Голодомору-геноциду 1932-1933 років в Україні. Вони самі дадуть
відповідь на це питання.
13 листопада 1929 року на пленумі ЦК ВКП(б) секретар ЦК КП(б)У Станіслав
Косіор відкрито визначив знищення українського селянина як національне питання:
“... Я прошу зважити на винятково складне класове становище українського
села. У нас дуже культурний куркуль, що має великі кадри своєї власної
інтелігенції. Цей куркуль пройшов чудову школу громадянської війни під
керівництвом гетьмащини, петлюрівщини і т. п. Труднощі у справі підйому
сільського господарства потрібно в нас помножити ще й на серйозні труднощі у
справі національній. Усі наші успіхи пов’язані з величезною, винятково успішною
роботою в царині вирішення національного питання в Україні...”
Отже, поняття “куркуль” має яскраву національну ознаку, синонім до слова
“куркуль” – український селянин.
Ще один кат українського народу, В’ячеслав Молотов, також прямо вказував на
національний характер репресій і терору голодом: “Мене прислав особисто
товариш Сталін. Питання тепер стоїть так: буде в нас хліб – буде Совєтська
влада, не буде хліба – Совєтська влада загине. А в кого хліб? В реакційного
українського мужика. Він не віддасть хліб добровільно”.
Згідно з наказом з Москви озброєні сталінські комісари насильно забирали
хліб в українських селян. Спочатку забрали загальні запаси зерна, тоді
продовольчі заготівлі родин, а тоді – останній окраєць зі столу...
Часом цифри говорять промовистіше, ніж образи. У 1932 році, коли Україна
вмирала з голоду, вивезено за кордон 1,720,000 тонн зерна, а в 1933 році –
1,680,000 тонн. Не було посухи, не було неврожаю, була війна...
“Між селянами й нашою владою точиться жорстока боротьба. Це боротьба на
смерть. Цей рік став випробуванням нашої сили і їхньої витривалости. Голод
довів їм, хто тут господар. Він коштував мільйони життів, але колгоспна система
існуватиме завжди. Ми виграли війну”, – це слова першого секретаря Дніпропетровського обласного комітету
комуністичної партії Менделя Хатаєвича. Він відверто називає винищення
українських селян “війною” і виявляє, яку смертельну небезпеку становили
українці для комуністичного режиму. Страшним голодом і мільйонами життів Сталін
вчив українців, хто господар в Україні!
Проти кого боровся у цій страшній війні совєтський режим? У 1934 році на XVII з’їзді ВКП(б) Косіор вихвалявся: “Боротьбу з
націоналістичним ухилом ми почали із великим запізненням – тільки в 1933 році,
і (нам) вдалося розгромити націоналізм...” Отже, український селянин як
носій ненависного совєтській ідеології “українського націоналізму” став
головним ворогом режиму Сталіна. Мільйони селян померли страшною голодною
смертю за національною ознакою – бо вони були українцями.
Всі вищенаведені факти і цитати дають підставу стверджувати, що:
– Голодоморові передував період цілеспрямованого терору і винищення
української інтелектуальної еліти, українських діячів політики та Церкви;
– Голодомор був свідомо запланованою і виконаною з неухильною жорстокістю
політичною акцією сталінського репресивного режиму, а не стихійним природним
лихом (неврожаєм);
– Голодомор був частиною плану Сталіна, спрямованого на поетапне фізичне
знищення українців за національною ознакою.
Чи можемо називати Голодомор геноцидом? Ще в грудні 1998 року це зробив
відомий політолог і міжнародний журналіст-аналітик Ерик Марґоліс: “У 1932
році совєтський лідер Йосиф Сталін розв’язав геноцид в Україні. Сталін вирішив
примусити мільйони незалежних українських селян до колективізації, щоб знищити
зростання української національної свідомости” (Стаття під назвою “Невідомий
український голокост”).