МИСТЕЦТВО ХОРОВОГО СПІВУ

Доторкнутися святости урочистої миті

Наталя Стадник

Уже понад 40 років приходять торонтські шанувальники жіночого хору “Веснівки” та Чоловічого камерного хору на традиційну коляду, щоб разом з артистами діткнутися святости урочистого моменту народження Сина Божого і порадіти громадою символічному оновленню людської душі та відродженню сил природи й побажати одне одному добробуту та усяких гараздів.

На концерті 13 січня з-поміж уже відомих колядок і щедрівок П. Турчанінова, Ганни Гаврилець лунали прем’єри обробок канадських композиторів, українців з походження, Зеновія Лавришина й Олександра Яківчука, написані на замовлення хору. І для композиторів, і для виконавців, які щоразу радують слухача новими творами, виконання творів на замовлення – великий стимул.

Творча діяльність та організаторський талант диригента хору Квітки Зорич-Кондрацької – запорука успіху виконання новонаписаних творів. Пані Квітка відома своєю пошуковою  роботою з підбору репертуару “Веснівки” і залучає до неї твори кращих композиторів з України. Своїм обов’язком  вона вважає відвідання щорічного фестивалю хорового мистецтва “Золотоверхий Київ” (директор Микола Гобдич), під час якого перебуває у фарватері новинок світової музики і привозить з Києва цікаві композиції. Торонтська публіка з нетерпінням чекає прем’єр від “Веснівки”. Ніякий інший хор у Торонто і, мабуть, у цілій Канаді, не влаштовує тематичних концертів  –  на відзначення ювілеїв поетів і композиторів – М. Лисенка, М. Леонтовича, І. Франка, а також визначних дат України – річниця Голодомору, 1000-ліття Хрещення України тощо, та озвучує перлини української спадщини календарно-обрядового циклу із залученням творів класиків і сучасних композиторів. Частими учасниками її концертів є  оригінальні інструментальні та вокальні солісти.

Отож на коляду з “Веснівкою” зібрався повний зал слухачів. Атмосферу Різдвяних свят уже впродовж кількох років створює готичний зал Islington United Church, що має гарну акустику і внутрішню структуру, які налаштовують на серйозне сприйняття музики.

Треба зазначити, що артисти дуже постаралися: фактично за півтора місяця розучили нові і досить складні колядки й щедрівки. Присутній на концерті автор – О. Яківчук був приємно вражений прем’єрним виконанням його щедрівок. Напевно, порадів би виконанню його колядок і другий композитор – Зеноновій Лавришин, який, на жаль, не зміг прийти на концерт.

Концерт був умовно побудований на тематичних і голосових паралелях. Своєрідним місточком між релігійними колядками і значно виразнішим світського змісту щедрівками став надзвичайно вдалий виступ молодої професійної арфістки Лесі Михальської, яка зачарувала присутніх багатими переливами свого дивовижного інструменту. Вона змалювала картину Різдвяної ночі з діалогом місяця і зірок. У її власних обробках “Святої ночі” (урочистого гімну з октавами і перебором по всіх струнах) та у знаменитих “Во Вифлиємі” і “Щедрику” вчувався передзвін різдвяних дзвіночків.

 Українські обрядові пісні дуже тісно переплетені з дохристиянськими віруваннями наших предків про поклоніння силам природи. Тому у щедрівках особливое значення має образ ластівки – провісниці весни, яка вицьвірінькує господарю врожайний рік:

Прилетіла ластівонька,
Сіла собі край віконця,
Сіла собі та й співає,
Господаря величає.

І звичайно ж, яка щедрівка без дитячих віншувань: “Щедрик-ведрик, дайте вареник, грудочку кашки, кільце ковбаски. Дайте, дядьку, п’ятака, а Ви, тітко, гусака. Дайте швидше гроші – будете хороші”.

Участь Чоловічого камерного хору у концертах “Веснівки” стала невід’ємною їх часткою і додає творам щоразу свіжого тематичного й естетичного колориту.

Знаменно, що саме на концертах “Веснівки” публіка разом з артистами має змогу долучитися до прекрасного мистецтва хорового співу, такого природного для української душі: у спільному пориві коляди “Небо і земля” та “Бог Предвічний” вознеслися під склепіння собору.

Одним з останніх тематичних концертів “Веснівки” і Чоловічого камерного хору був ювілейний – до 100-ліття Олега Ольжича – провідника ОУН, поета і науковця, що відбувся у листопаді минулого року. Уперше в історії поезія Ольжича була покладена на музику композитором Зеновієм Лавришиним  і прозвучала в одному концерті. Його відкрила композиція Миколи Симчича про Ольжича, у якій рефреном звучать слова:

Він – вояк, поет і учений.
Незламности духу стратег,
Він – прапор Свободи священний,
Криштально-буремний ОЛЕГ.

Композитор намагався відтворити бойовий дух поезії Ольжича, наснаженої героїкою боротьби, яка, передрікає провідник, неодмінно має увінчатися перемогою. Доба 30-40-х, “жорстока, як вовчиця”, виховала “непокориме покоління” титанів. У музиці цю думку передано зигзагоподібним переплетенням жіночих і чоловічих голосів та повтором куплетів. Ольжич надає бійцям революції рис несхибного піхотинця, який “стискає гарячу рушницю і вперто повзе наперед”. Можливо, таким простим солдатом бачив себе поет, який просив у долі:

Пошли мені, молюся, дар один:
В ім’я її прийняти мужньо муки,
І в грізні дні залізної розплати
В шинелі сірій вмерти від гранати.

Дует професіоналів – сопрано Катерина Чубар і баритон Сергій Данко – проспівав Ольжичеву оду молодому “безжурно-мужньому” поколінню, що покликане визволити Україну.

Характерними для поета короткими і влучними, як постріли, символами Ольжич змальовує тяжкі дороги Зимового походу. Він закликає сприйняти грядущі бурхливі переміни, які символізує “безкраїй вітер”, і збудувати Залізну Державу (К. Чубар – “Розкрийте зіниці”).

Поезія і музика “Нащо слова” ознаменувала новий етап духовного і життєвого переродження поета-романтика Ольжича у Людину-діло. Ольжич у поезії і Лавришин у музиці закликають бути вірними обраним ідеалам борців за волю. Ось вони: “Одвага. Непохитність. Чистота”. Поезія і музика наснажені мотивами героїки визвольної боротьби лицарів чину, товаришів Ольжича по зброї, які уособлюють “неугнутість нашої волі і нашої віри граніт”.

“Веснівка” і Чоловічий камерний хор проспівали гімн Людині: “Ти вічна й одна, Людина, дитя землі і простору”. Ольжич, культурний референт Проводу ОУН, змагав до духовного визволення особистости, яка не буде миритися з несправедливістю.

Разом –
Це люди – на сталь  перекуті в огні,
Це люди – як брили камінні...
Хто кров’ю і волею зціпить в цемент
Безвладний пісок міліонів.

За музику до творів Ольжича Зеновій Лавришин був нагороджений грамотою від Міністерства культури і туризму України. А Квітці Зорич-Кондрацькій було вручено медаль від КУКу, а також грамоту Міністерства культури за понад 40-літнє керівництво “Веснівкою”.

Наснаги вам і натхнення!