Слава і трагедія Батурина у знахідках Володимира Мезенцева

Якщо припустити, що кожен народ має свою Трою, то українською Троєю є, безперечно, Батурин.  Одне з найбільших та найбагатших міст України у ХVІІ – поч. ХVIII століть, квітуча столиця чотирьох гетьманів за часів Козаччини, а особливо Івана Мазепи, Батурин було знищено, спалено, сплюндровано російськими військами Петра Першого у листопаді 1708 року, а його населення, включаючи старих, немічних людей, жінок і дітей, порубано та помордовано. Причина? Помста Петра Мазепі, за те, що український гетьман, шукаючи підтримки у відстоюванні автономних прав України, з’єднався зі шведським королем Карлом ХІІ, що пішов війною на російського царя. Не менший злочин було вчинено і супроти історичної пам’яті українців: спочатку царська, а потім і більшовистська влада затаврувала Мазепу як “зрадника”, а все, пов’язане з ним та його діяльністю, включаючи Батуринську трагедію, викреслила на довгі століття з української історії. Однак, як ми вже не раз переконувалися, історичну правду знищити неможливо, вона постає з найчорніших попелищ. Відродження Батурина українці завдячують величезною мірою доктору Володимиру Мезенцеву – визначному археологу, історику, знавцеві архітектури середньовічної та модерної України і Візантії.

Доктор Мезенцев починав свою наукову діяльність в Інституті Історії  Національної Академії Наук України, потім продовжив постдокторські студії при Гарвардському Університеті. У 2000-2008 рр. він читав лекції зі слов’янської цивілізації у Торонтському Університеті, які користувалися величезною популярністю серед студентів, а також курси з візантійської та української церковної архітектури в Інституті ім. Митрополита Андрея Шептицького в Оттаві та літній школі Українського Католицького Університету в Україні. Однак пасією його життя став Батурин, розкопками якого він займається з 2001 року. Саме д-р Мезенцев став організатором українсько-канадської археологічної експедиції, яка щоліта проводить розкопки в Батурині, він є виконавчим директором Батуринського проекту від канадської сторони. За визначні заслуги у відродженні Батурина Президент України Віктор Ющенко нагородив д-ра Мезенцева орденом “За заслуги” ІІІ ступеня.

11 грудня, на останній доповіді НТШ в Торонто календарного 2009 року, д-р Мезенцев ознайомив численних зацікавлених слухачів із найновішими знахідками та вислідами розкопок Батурина. Один з важливих аспектів роботи археологів – віднайдення центральних будов Батурина “золотої доби” та їх відбудова з метою збереження для нащадків найточнішого образу колишньої гетьманської столиці. До сьогодні вдалося відкопати фундаменти багатьох споруд, частина з яких вже є відбудована. Це фортеця, що була збудована ще перед Б. Хмельницьким, церква Святого Воскресіння, офіційна резиденція гетьманів разом з гетьманською скарбничкою, приватна резиденція І. Мазепи, розташована поблизу, у селі Гончарівка, – чудовий взірець барокового палацу з багатим українським декором. Серед особливо вартісних знахідок – розкішна кахляна піч з гербом Івана Мазепи. Археологам також вдалося розчистити фундамент найвеличнішої споруди Батурина – Троїцького собору, фундованого І. Мазепою. Масштаби церкви справді вражають: 39х24 м, 7 бань, а центральна баня – така ж велика, як і у Київській Софії. На жаль, у зв’язку з нинішньою непевною політичною ситуацією роботи щодо відбудови собору припинилися, а реставрація подібного масштабу справді вимагає величезних коштів.

Інша частина археологічних розкопок пов’язана з віднайденням жертв Батуринської масакри. Як незаперечно довів д-р Мезенцев, у кривавій різанині загинуло безліч невинних жертв, серед них багато дітей, матерів, бабусь, вбивство яких не виправдаєш жодними правилами навіть тодішніх воєн. Власне, оприлюднення цих знахідок змусило, врешті, російських істориків визнати, що знищення Батурина було не воєнною кампанією, а справжньою каральною операцією, якою Петро хотів застрашити всіх майбутніх імовірних “відступників”.

Продовження археологічних розкопок Батурина триває. Як зазначив д-р Мезенцев, давня земля колишньої столиці ховає ще багато скарбів, пошуків яких вистачить на долю не одного покоління майбутніх археологів. Відродження Батурина – це не лише відновлення історичної пам’яті, це також плекання національної гордости українців, які по праву можуть і повинні пишатися своїм славним, хоч і трагічним, минулим.

Дагмара Турчин-Дувірак