Чи справді Добкін вижене окупантів України,
і чи знає він, хто є окупантом?
Йосиф Сірка
-------------
Цікаво жити в Україні – пат-ріоти борються за правову й демократичну країну, її вороги обіцяють звільнити країну від окупантів. Щоправда, звільняти обіцяють під чужими прапорами, а з окупантами, може, й самі очищать від себе Україну. Це допомогло б країні розпочати розбудову європейської країни.
Цивілізований світ звик вже до правил законності, де приймають нові закони з дотриманням певного порядку, правил чи просто законів. В Україні ці правила законності чи закони перестали бути об’єктами визнаних правил і законів. Влада зробила кишеньковий парламент, а після того приймає беззаконно закони, які повинні охороняти не народ, не державу, але корумповану владу.
Сучасна влада в Україні, певно, увійде у книгу рекордів Ґіннеса. Чого вже варте брутальне переслідування мирних демонстратів та їхнє жорстоке побиття владою, а після того арешти мирних протестувальників, яких тримає закладниками! Зрештою, як це доведено оприлюдненими відеострічками, безкарне вживання міліцією вогнепальної зброї, катування на морозі додатково доводить порушення усяких норм українською владою людських прав та міжнародних угод.
Після кривавого побиття студентів, після спрямованого нападу на журналістів, відстрашуючим прикладом якого стало жорстоке побиття владною бандою пані Чорновол, після викрадення мітингувальників, їхнього побиття та навіть замордування міліція та „беркутівці” арештували безпідставно сотні людей. За нормальних обставин цих людей повинна була влада звільнити без всякого застереження. Але таке може бути лише там, де панує однакове право для всіх, а не у країні, де панує кримінал, який контролює міліцію і суди.
Кримінальна влада, яка втратила вплив у багатьох областях, в яких згідно з Конституцією Народна Рада викинула з адміністрацій державний криміналітет, вибрала “нову” форму боротьби – закладників. Саме так можна оцінити спробу т. зв. закону Януковича про амністію мирним протестувальникам. Цей закон „гідний” Ґіннесової книги, бо це перша у світі „амністія”, яка висуває вимоги не до арештованих закладників, але до народних повстанців проти державної тиранії.
Зі щоденних вістей випливає, що сучасна влада в Україні цілковито “виколіїлася”. Зараз починають полювання на активістів Євромайдану, Автомайдану та навіть на найбільшу опозиційну партію “Батьківщина”. Методи тоталітарного комуністичного режиму знову знаходять місце в Україні.
На жаль, МВС стає не запорукою порядку у країні, а скоріше полюванням на невигідних людей та партій. Таке враження складається, коли міліція протягом 8 днів навіть не спробувала розшукувати Д. Булатова, а коли довідалася, що він живий, то не забарилася з оголошенням його у розшук – щоб арештувати!
Хто бачив це симпатичне обличчя на Майдані та зараз, понівечене, з відрізаним вухом, пошматованим ножем лицем та після тортур, під час яких навіть розпинали його, той ніколи не матиме симпатій до міліції чи беркутівців, які за це відповідають. Повідомлення МВС про розшук Булатова та інших викликає огиду до установи, яка мала б шукати злочинців, а не переслідувати жертву. Але, виявляється, сучасна влада вже не здатна думати конструктивно, вона повертається до методів небіжчика СССР, використовуючи у катуванні методи Середньовіччя.
Мені пригадуються часи “хрущовської відлиги”, коли у жовтні 1958 р. російського письменника Б. Пастернака за роман “Доктор Живаґо” нагородили Нобелівською премією. Тоді нас, студентів та „трудящихся”, звільняли з лекцій та праці і наганяли на “протестну демонстрацію” проти письменника. Саме на той час припадає відоме гасло: “Не читав, але засуджую”.
Часи “совєтської демократії” пригадуються, коли послухаєш зараз заступників начальника головного слідчого управління МВС О. Гнатіва, О. Татарова. Перший на “брифінґу” 31.1.14 р. повідомив про те, що на вилучених серверах ВО “Батьківщина”, яке незаконно вилучили ще 9 грудня 2013 р., „міститься інформація” про те, що протестні акції заздалегідь планувалися.
Пригадаємо: 9 грудня минулого року бійці загонів спецпризначення вибили вікна і двері в офісі партії “Батьківщина”, провели обшук і вилучили сервери. Пізніше в міліції заявили, що обшук проводили не в офісі опозиційної партії на вул. Турівській, 13, а в сусідів під номером 19-Б. Обшук проводили нібито у рамках розслідування справи про “шахрайство та зловживання службовим становищем”. Саме оце останнє є свідченням забріханості пана Гнатіва щодо “інформації”.
Пан Татаров пішов ще далі, коли твердить, що побиття й катування Д. Булатова могло бути “інсценоване з метою вчинення провокацій, щоб викликати в суспільстві негативний резонанс”. МВС ще, певно, дійде до висновку, що майданівці вбивали власних активістів – задля провокацій. А міністр закордонних справ України пан Кожара перед західними журналістами навіть висловився, що Булатов при доброму здоров’ї, лише подряпання на лиці має. Так і хочеться сказати, що шкода, що отих “подряпань” нема на брехливому обличчі міністра.
Не кращим був й “інформаційний ролик” Партії регіонів на “зльоті первинних організацій” у Харкові, який стверджував, що катований козак М. Гаврилюк сам десь зник, а потім показався зі синцями, які, певно, були намальовані. А пережив він голий холод тому, що він морж – таке виховання паном Добкіним „первинних організацій” ПР.
Це так нагадує комуністичні часи, коли любили жартувати, що в СССР найвищі у світі життєвий рівень, демократія та справедливість, а якщо не вірите, то ви не читали московську “Правду”!
Зараз газету замінюють „заяви” представників МВС, МЗС, ролики ПР та “інформація” владної партії. До цієї безглуздої пропаганди кримінальної влади долучаються і кремлівські керманичі. Путін на прес-конференції у Брюселі 28.1.14 “звернув увагу” на “націоналізм, расизм, антисемітизм”, які, мовляв, “проповідує Майдан”, а його міністр закордонних справ Лавров три дні пізніше у Мюнхені на Конференції про безпеку повторив це звинувачення. Ні перший, ні другий не згадали кремлівського плану ліквідації України, яким вони керуються у створенні “Єдиної російської держави на просторах України, Білорусі та Росії”, що задокументоване офіційним листом пана Федорова з Державної думи РФ від 2.3.2010 р. до депутата ВР України.
Російські пропагандисти не перестають кричати про “фашистський націоналізм”, про загрозу єдності країни, а тепер ще й долучили федералізацію України через своїх васалів у ВР від ПР та комуністів. Очевидячки, вони вже бачать, що втримати всю територію під окупацією не вдасться, то хоч би щось вирвати для себе. У них одне прагнення: якщо не з’їм, то хоч надкушу!
До московської антиукраїнської пропаганди цілковито вписується організований Добкіним “Український фронт”, який він заснував у Харкові. Він закликає своїх прибічників, членів різних антиукраїнських угруповань, на боротьбу з українцями. Він проголосив, що звільнять Україну від окупантів, але чи мав він на увазі московських окупантів – не зрозуміло, а інших на території України нема!
Кремлівські стратеги вигадують расизм, антисемітизм та націоналізм в Україні (але вже не буржуазний, як це було за СССР), щоб хоч когось придбати у союзники.
Тим часом українці не надають значення етнічному походженню людей, чому свідченням є існування Добкіна та Кернеса на посадах у Харкові. Саме їхнє етнічне (вірніше – релігійне) походження спростовує твердження Путіна та Лаврова про антисемітизм в Україні. Тут не тільки вони займають державні посади, але й більша половина уряду та депутатів ВР не є етнічними українцями.
Гасла “Банду геть”, які лунають на Майдані, не можна оцінювати як расистські чи антисемітські, хіба що самі бандити себе так почувають.
Московська державна пропаганда почала навіть насміхатися над тим, хто з опозиції поїхав до Мюнхена, щоб проінформувати європейців про події в Україні. В. Кличко для них лише боксер, а інші опозиційні політики – незначні постаті, мовляв, куди їм до Януковича! У кремлівських головах не укладається, що Євромайдан повстав не за посади, не за людей, а за справедливу систему, де перед Законом будуть всі рівні!
Методи 60-річної давності та середньовічне катування “інакодумців” у ХХІ столітті вже є архаїзмами, що можуть ще впливати на архаїчних типів, яких можна залякати, яким можна щось обіцяти. Способи запроваджувати незаконні закони, щоб перемогти неприхильників чи мирних протестуючих, є зайвим доказом слабкості влади, яка до протестів залишається не тільки глухою, але й сліпою!
Я переконаний, що Євромайдан, який керується християнською любов’ю до ближнього, який має підтримку християнських Церков, переможе режим, у якому панує сатанинська нетерпимість протестів, який тримається на купівлі-продажі підтримки, для якого люди – козли і бидло, яке дається купити на виборах, але перешкоджає красти та грабувати народне майно.
Ніхто навіть не подумає зупинити чи переставити пори року – вони законно приходять одна одній на зміну. Отак законно й перебере український народ владу від тих, які її використовували лише задля власного збагачення. Зима може затягуватися снігопадами і морозами, але прихід весни вона не здатна затримати!