Академікові Миколі Мушинці виповнюється 70 років

Й. Сірка

На останній сторінці обкладинки книжки чеською мовою “Музей визвольної боротьби України та доля його фондів” (Прага, 2005)  про Миколу Мушинку сказано, що він  “є найвизначнішим україністом на Словаччині”.  Я додав би, що він є найпродуктивнішим українським науковцем, і не тільки на Словаччині, оскільки майже щодня з-під його пера появляється то стаття, то книжка, то збірник, і не лише українською мовою. Микола Мушинка – автор близько 70 самостійних книжкових публікацій (включно з брошурами та збірниками), 237 наукових статей, 436 рецензій та 1127 популярних статей.

Народився Микола Мушинка на Пряшівщині (сьогодні Словаччина), у лемківському селі Курові 20 березня 1936 року. Середню освіту здобув в українській школі у Пряшеві, а опісля студіював у Празі, де й вступив в аспірантуру у Карловому Університеті. З Праги його вислали в аспірантуру до Києва, але через зв’язки з шістдесятниками та спробу перевезти рукопис І. Дзюби “Інтернаціоналізм чи русифікація” його звільнили з аспірантури у Києві, і він захистив кандидатську дисертацію в Карловому Університеті у 1967 р.

Микола Мушинка як фольклорист, етнограф, літературознавець, куль-
турно-освітній діяч з 1960 по 1968 р.  працював на кафедрі україністики філософського факультету Універ-ситету Павла Йозефа Шафарика у Пряшеві. На цей час і припадають його перші наукові праці: “З українського фольклору Східної Словаччини” (1963), “З глибини віків” (1967), “Срібна роса” (1970).

1968 року Миколу Мушинку за його зв’язки з українськими дисидентами та шістдесятниками звільнено з праці. Щоб вижити, Микола працює пастухом у колгоспі та кочегаром у Пряшеві. У період видалення з наукової інституції він не переставав займатися наукою, і саме на час “вигнання з науки” припадають книжкові видання, що вийшли з-під пера Мушинки і за допомогою різних діаспорних організацій та окремих осіб з діаспори: “Книжковий знак шістдесятників” (1972), “Володимир Гнатюк і Закарпаття” (1975), “Фольклор русинів Воєводини” (1976, 1987) та деякі інші.

1990 р. Миколу Мушинку було реабілітовано, і він повертається працювати до університету у Пряшеві, де продовжує активну дослідницьку працю, посилює співпрацю з УВУ та “Енциклопедією Українознавства”, зокрема з НТШ у Сарселі (Франція) та Канадським Інститутом Українських Студій в Едмонтоні. Прихід демократії в Чехословаччину та Україну уможливив Мушинці активну участь у наукових конференціях, симпозіумах та виступи з лекціями у різних країнах світу. Його наукові статті та рецензії появляються до сьогодні в наукових журналах, збірниках та газетах Словаччини, Чехії, України та в різних діаспорних виданнях на всіх континентах. Діапазон зацікавлень М. Мушинки широкий, тому серед його праць знайдемо багато цікавого: “Академік  Станіслав Дністрянський” (1992), “Від НТШ до УВУ” (1992), “Лицар волі. Життя і політично-громадська дяльність Степана Клочурака” (1995), “Заповіт предків. 40 років Свят культури русинів-українців Пряшівщини” (1995) та багато інших.

Окремої уваги заслуговує дослідження про Музей визвольної боротьби України у Празі.  Після 1945 р. КГБ вивезло з Праги 40 тонн архівних матеріалів про визвольну боротьбу в Україні. Після довших розшуків Мушинці вдалося їх віднайти в архівах СБУ. 1996 р. у Мельбурні (Австралія) за допомогою українців Австралії Мушинка видав першу книжку  з наведеними деякими архівними матеріалами та висновками англійською мовою. У 2005 р. під час Днів української культури у Празі Микола Мушинка представив допрацьовану та доповнену низкою архівних матеріалів і перекладену на чеську мову книжку “Музей визвольної боротьби України та доля його фондів” з резюме англійською мовою. На той самий рік припадає і доповнене видання цієї праці з фактичним матеріалом та архівними фотографіями  й англомовним резюме у Києві.

1997 р. Миколі Мушинці присвоєно звання академік УНАН, а президент Л. Кучма нагородив його орденом “За заслуги”. З нагоди 65-річчя академіка Мушинки вийшло друком три томи з бібліографією та біографією іменинника “Колеса крутяться” (2001 р.) у Пряшеві.

Академік М. Мушинка зараз на пенсії, але він не припиняє своїх наукових досліджень та активної участи у громадському житті русинів-українців Словаччини, часто виступає з доповідями на різних наукових конференціях, є членом НТШ, головою Україністів Словаччини. Нехай сімдесятка буде йому стимулятором до нових наукових творів, а ми побажаємо і заспіваємо йому “Многая і благая літа”!