Новий небіж для дядька Сема?

Walter Cap

Як би не було, американці самі здобули й розбудували свою імперію. Найбільшу. Найдемократичнішу. Найліпшу... для американців. І ще для декого щось впаде. Як сліпій курці просо. Але навіть найбільшій імперії самотньо побутувати на всьому світі сумно. І їй треба приятелів, як горілки алкоголікові. А ще краще родичів. Навіть прибраних. Бо що варта імперія сама в собі. Тоді імперія – не імперія, бо нема перед ким хвалитися і нема кого використовувати. Тобто люди в такій імперії, як Адам і Єва в Едемі. Голі. Отже, час до часу треба з’їсти райське яблуко! Для здоров’я! Чи спорту... тобто американського бейсболу.
Тому ще президент Рузвельт злакомився на райський запах, який принаджував його смак з екзотичного, здавалося, Радянського Союзу, і прибрав собі дядька. Як історія записала – дядька Джо. Uncle Joe! Любив його, як рідного, не прибраного, доброго Дядька. Незважаючи, що справжній дядько Йосип Віссаріонович Сталін не був такий уже добрий.

Про це Рузвельт і його американський народ нічого не знали. Зрештою, американці щиросердечні й добродушні: якщо щось таке діється на кінці світу, то це не їхня справа. Народ має таку владу, на яку собі заслужив... Навіть якщо народ примушують до служби. Разом зі своїм президентом американський народ теж любив дядька Джо. Особливо його вуса й люльку. Бо всі американці у той час курили, як наші шевці перед війною. Тоді це було, висловившись сучасним словом, – cool!

– Гей, гей, часи змінилися.

– Направду?

Теперішній президент Америки “Дубьє”, тобто Джордж Буш, теж шукав собі дядька. Майже був знайшов. Валлі. Уточнити: президента Володю Путіна. З ним зустрічався, обнімався, може, й цілувався; виглядало – був захоплений. Хто знає. У них багато чого спільного. Обидва люблять спорт: Валлі – карате, а Дубьє – прогулянки зі своєю собачкою. Обидва воюють зі своїми терористами: Валлі – у Чечні, Дубьє – в Іраку. Обидва мають перші леді, дочки... Але... Щось не вийшло. Та це справа політологів.

Мій приятель, той від політики, закоментував по-своєму: хоч президент Дубьє вважає себе за найрозумнішого політика у світі, йому було б краще прибрати українського дядька – президента Вітю. Поїхав би до нього в гості, поласував би медом з його пасіки, послухав би порад його першої леді – американки Каті, може, й скочив би до прем’єрки Юлі. І забув би про всіх терористів на світі.

– І найважливіше, – продовжував мій приятель. – Про нього не писали б на інтернеті джовків.

– Яких джовків? – я здивувався.

– Ось яких:

В літаку летять визначні особи: президенти Франції і Америки, канцлерка Німеччини, Папа Римський і малий школяр. Нагло капітан літака оголошує, що нема бензини і треба вискакувати. А парашутів для пасажирів – тільки чотири. Президент Франції каже, що на нього чекає третя прекрасна дружина і він вперше президентом. Вхопив парашут – і гоп.

 Канцлерка каже, що вона перша в історії жінка, що провадить велику націю. Без неї Німеччина знову роздвоїться. І полетіла на землю. Президент Америки підняв голову й промимрив, що без його розумної політики завалиться західна цивілізація. Папа Римський подивився лагідно на хлопчину й потішає його: “Я вже старець, тобі щойно життя усміхається. Бери парашут і стрибай”.

“Не турбуйтеся, святіший Отче, – відповідає учень. – Ми оба маємо парашути. Той наймудріший у всьому світі чоловік вискочив з моїм шкільним наплечником”.