“Історія України-Русі” Миколи Аркаса

Павло Лопата

Насамперд повинен сказати, що книжкове видання “Історія України-Русі” появилося у першій половині 1908 року. Отож, книзі якраз тепер виповнюється 100 років. Відома вона як перший випуск українською мовою у Петербурзі, столиці тодішньої царської Росії, яка від 20 липня 1863 року довгі роки дотримувалася так званого Валуєвського указу міністра внутрішніх справ Росії Петра Валуєва (1814-1890), котрим суворо заборонялося видавати українське друковане слово. Дальшим кроком російської влади, що посилював заборону українського друку, був Емський указ 1876 року. Після першої російської революції 1905 року застрашений рухом народних мас царизм був змушений відмінити свої заборони щодо вживання української мови в навчанні, а головно у друці. Семитисячний тираж цієї книжки, 500 примірників якого видрукувано на кращому, а 6,500 на звичайному папері, розійшовся впродовж кількох місяців.

За першу написану українською мовою працю її автор отримав численні відгуки та подяки читачів. Вона стала доступною для навіть малоосвічених людей та зрозумілою книгою з історії України, бо її величезна популярність довго підносила національну та історичну свідомість народу. Сам автор, Микола Аркас, переконався, що його підручник став не тільки джерелом науки для свого наймолодшого сина, до речі, також Миколи, але і для масового читача. У тексті виразно написано, що книжку оцю він зладив для того, щоб син читав її і щоб з неї запізнався з минулим рідного народу і щоб полюбив його так, як любив його батько. У тих словах міститься не тільки генезис книжки, але й секрет того успіху, який мало перше видання “історії” Аркаса. Тільки батько міг написати для рідного сина так чітко, щиро і тепло, з великою любов’ю та настановою до того матеріалу, який не даремно збирав шість років.

Місто Миколаїв. У ньому появився рід Аркасів, який прибув сюди з Греції на початку ХІХ століття. Андрій Еммануїлович був першим з них, тоді його сини – Захар (1793-1866) та Микола (1816-1881), й опісля внук, народжений уже в Україні Микола Миколайович (1852-1909). Дідо останнього Миколи, Андрій, був викладачем історії і древніх античних мов, Захар Андрійович дослужився до чину генерал-лейтенанта, а його молодший брат, Микола Андрійович, був адміралом, генерал-ад’ютантом, головним командиром Чорноморського флоту. З приїздом Андреаса (Андрія) до портового міста при злитті рік Бугу й Інгулу споруджено двоповерховий особняк. Будинок сім’ї Аркасів не зберігся, але при вході до Каштанового скверу ще сьогодні лежать два мармурових леви, що колись “оберігали” Аркасове подвір’я.

У будинку обласного драматичного театру, на сцені якого виступали Марія Заньковецька, Михайло Кропивницький, Микола Садовський та інші відомі мистці сцени, 1897 року в Миколаєві вперше пролунали звуки опери “Катерина”, музику для якої написав Микола Аркас за сюжетом однойменної поеми Тараса Шевченка. Отже, М. М. Аркаса слід вважати за українського композитора, відомого в історії української музики як першого автора і творця лібрето “Катерини”. Серед його творів – записки та обробки понад 80 народних пісень, романсів і дуетів. Як ад’ютант Чорноморського флоту, мировий суддя, статський радник і громадський діяч, захоплювався не тільки українською музикою, але й історією. Вищенаведену книжку почав він писати 1902 року, яка своїм об’ємом росла разом з виростанням його сина, народженого 1898 року. На цьому місці слід зауважити, що старший син Миколи, також Микола (1889-1938), був полковником армії УНР, командувачем 2-го Кінного Переяславського полку Другої Волинської дивізії.

Наприкінці 1906 року увесь матеріал для книжки був готовий – не так для друку, як до редакції. Рукопис потрапив у руки історикові та письменнику Василеві Доманицькому (1877-1910). Перебуваючи в Петербурзі, він постарався видати на той час найкраще і найповніше видання “Кобзаря”. Як літературо-знавець взяв на себе відповідальність подбати про коректу і здати книжу до друку. Він сам вважав за дуже потрібну річ видати історію свого великого народу. Доманицький не занедбав таку важливу справу, і його заходом у друкарні товариства “Общественная Польза” появився у світ надзвичайно важливий твір з історії України. Ціле видання передано до продажу Українській книгарні в Києві.

Микола Аркас під час своєї служби ад’ютантом у свого батька – головного командира Чорноморського флоту зібрав для себе багатющу бібліотеку, в якій можна було знайти все, що торкалося історії, письменства та культурно-побутового життя українського народу. З книжок він використовував різні ілюстрації, які так численно можна бачити на сторінках “Історії України-Русі” чорно-білими малюнками. Додам, що кліше до цих малюнків та карти виготовила фото-цинкографія С. Прокудіна-Горського – піонера кольорового кіно, а обкладинку книжки оформив художник Микола Ткаченко (1860-1916). Серед малюнків на перше місце висувається найбільша кількість портретів, починаючи від княгині Ольги, Анни Ярославни, князів Володимира Великого і Володимира Мономаха та багатьох інших постатей з Княжої доби й опісля Козаччини, Гетьманщини, Гайдамаччини і закінчуючи портретами Тараса Шевченка, Маркіяна Шашкевича, Миколи Куліша, Стефана Смаль-Стоцького та Юліяна Романчука. Книжка має 416 сторінок та 230 різноманітних ілюстрацій.

Не буде зайвим додати, що друге видання книжки було зреалізоване накладом Ольги Аркасової – дружини Миколи у Кракові 1912 року, яке скоренько розійшлося, бо вийшло воно у невеликій кількості. В Україну дісталося лише кілька примірників, а ще менше – за океан, до Америки і Канади.

Появою першого видання книжки “Історія України-Русі” Микола Аркас зробив надзвичайно багато для української культури. Його внесок не втратив величезного значення до сьогоднішнього дня. Хвала і слава Тобі, наш Миколо. А ми, його нащадки, поцінуймо його особистість, а тим більше його книжку.

Використана література: “Історія України-Русі”. Третє видання. Вінніпег, Канада, 1967.