На добру пам’ять про побратима

А все ж передчуття підводять не завжди... Збираючись колядувати на Різдво і цьогоріч, ми, кілька членів Філії УНО Торонто-Захід і членок Відділу ОУК Торонто-Захід, згадували, хто з особливим нетерпінням чекає колядників до хати. Серед таких був і Василь Саковський – довголітній член Філії. Торік у ту пору він уже був досить підупав, та якось не подавався. Кволим, але добре поставленим голосом співака, вже тримаючись за поручні сходів, допомагав і нам співати. Відтоді, видається, ніхто з наших членів його не бачив, бо на збори він уже не приходив. Телефонували йому не часто, бо й розмовляти йому було нелегко. Мали на гадці зайти до нього з колядою і цього року. Не вдалося, однак, бо хоча Різдвяний вечір довгий, але списки тих, хто хоче у себе бачити колядників, ще довші.

В. Саковський народився у Медиці біля Перемишля 13 березня 1919 року. Чи не першим, але дуже сильним, на все життя, захопленням став спів. З роками його все сильніше зацікавлювала класична, передусім духовна музика. Закінчив оперну студію у Відні, став оперним співаком. Незважаючи не неспокійні часи у тогочасній Європі, чимало гастролював.

Коли почалася Друга світова війна, Василь з дружиною Анастасією виїхали з України. Певний час вони перебували у таборі для інтернованих осіб у Берхестгадені, а 1948 року перебралися до Канади. Невзабарі по приїзді, 1949 року, подружжя Саковських подалося до Едмонтона, але надовго там не осіло. За короткий час Саковські вже мешкали у Торонто.

Як це звичайно буває, молодий оперний співак не знайшов тут роботи за фахом і почав працювати машиністом у компанії Massey Harris – Massey Ferguson. Важка фізична робота не притупила любові до співу. Спочатку Василь Саковський співав у хорі церкви Святого Миколая, а відтак у хорі церкви Пресвятої Богородиці. Його професійний голос заворожував парафіян. Старовинна коляда “Не плач, Рахиле” чи величне “Плотію”, що її співають на воскресній Великодній утрені, були подібні до оперних партій. Він також належав до хору “Бурлаки”. Цим він жив, це найтісніше пов’язувало його з однодумцями, що, як і він, цінували мистецтво співу.

У Філії УНО Торонто-Захід Василь Саковський був скарбником, а відтак секретарем. Він завжди шанобливо ставився до громадської роботи і дуже відповідально до своїх обов’язків. Пам’ятаю, як уважно, навіть дбайливо він вів фінансові записи. Пан Саковський завжди був витриманий, культурний, делікатний. Він особливо цінував громадську роботу жінок, які викроювали для цього час не лише від роботи, але й безлічі домашніх справ.

В. Саковський завжди був добрим чоловіком своїй дружині і прекрасним татом двом доням – Оксані та Галині. Відтак, коли Бог обдарував його онуками – Андрійком, Танею, Наталкою та Лукою, багато часу, енергії та знань віддавав їм. Не був надмірно балакучий, але мав прекрасне почуття гумору. У колі друзів і родини він любив необразливо жартувати.

Коли його тяжкохвора дружина остаточно злягла, він віддано доглядав її. 5 лютого 2002 року після тяжкої хвороби її не стало. Вже на схилі літ хвороба та смерть дружини навчили його куховарити – дочки з приємністю згадують його смачні страви.

Всі, хто пам’ятає Василя Саковського, підкреслюють його м’якість, інтелігентність, якусь вроджену шляхетність. У глибокому смутку він залишив своїх дочок – Оксану та Галину, а також двох онуків і двох онучок.

Десь на душі прикро, що не зайшли колядувати до Василя Саковського і цього року. Можливо, він дуже чекав нас, можливо, відчував, що стелиться йому довгий шлях на вічний спочинок і це колядування може бути останнім. Не вийшло. Нема у кого й пробачення попросити. Втішає думка, що від Різдва минуло не дуже багато часу, і Різдвяні ірмоси ще можуть лунати у піднебессі, пестячи вухо щойно відлетілих християнських душ. Серед них – і душа світлої пам’яті Василя Саковського. Спіть спокійно, шановний побратиме. І нехай там, на небесах, херувимчики з серафимчиками тішать Ваше музикальне вухо дзвінкою українською колядою.

Від імени Філії УНО Торонто-Захід –  Богдан Михайлишин

На пам’ять про Василя Саковського кожен, хто хоче, може внести пожертву на розбудову Українсько-Канадського Осередку Опіки, що на 60  Richview в Торонто.