“Ангельські хори Спаса вітають”
Концерт коляд в Едмонтоні відбувся
пополудні в неділю, 11 січня 2009 р. у церкві МакДуґал. Це 28-ий концерт коляд,
зорганізований Українським Музичним Товариством Альберти, починаючи з 1973 р.
Програма розпочалася
спільною колядою “Бог Предвічний”. Голова Товариства Люба Бойко-Белл привітала
хористів та гостей і пояснила англійською мовою походження трьох родів колядок:
народних, мішаних і церковних. Тоді передала мікрофон ведучій Ліді Василин,
котра вміло перевела програму українською мовою. Ведуча підготувала цікавий
текст про різдвяне віншування й красу різдвяних коляд і звичаїв, яким переплела
точки.
Першим виступив хор
“Дніпро” (дир. Марія Дитиняк, аком. Ірина Тарнавська) із “Нова радість стала”
(обр. О. Кошиця), “На Святий вечір” (обр. М. Гайворонського), “Ой, на річці, на
Йордані” (обр. К. Стеценка), “Щедрий вечір, щедрівочка” (обр. А. Кушніренка).
Другим на сцену вийшов церковний хор Св. Василія Великого (дир. Єлисавета
Лісова-Андерсон) із “Все в нас сьогодні радісно сповнилось” (муз. А.
Гнатишина), “Небо і земля” (обр. В. Барвінського), “Радість з неба” (муз. С.
Людкевича), “Вістку голосить” (муз. М. Кошко, обр. І. Недільського).
Опісля виступила
вокальна формація “Ре мінор” (Маркіян, Олесь та Стефан Лазурко, Микола Білаш,
Орест Ґрох). Їх стиль – оригінальний, а звук – радісний. Вони все шукають нові
уклади пісень, а часто цей уклад робить їх талановитий провідник Маркіян
Лазурко. “Ре мінор” виконав “Пресвятая Діва” (муз. В. Якимця), “Радуйся” (обр. Г.
Гаврильця), “Нова радість стала” (обр. В. Якимця), “Будьте здорові” (нар.
коляда). Перед кожною колядкою віншували
на переміну дві сестрички – Марічка і Софійка Овчаренки.
Далі Люба Белл
розповіла, що наші різдвяні звичаї не лише народні. У літописі читаємо про такі
самі звичаї у княжому дворі у день Святого вечора. А звичай колядувати по домах
частинно перемінився у концерти коляд. Після цього усі присутні спільно
заколядували “Небо і земля”.
Перед виступом
дитячого хору при українській католицькій катедрі Св. Йосафата (керівник Кася
Антошко, дир. і аком. Мирося Єліяшевська) Ліда Василин підкреслила дитячу
радість під час Різдва, що починається із днем Св. Миколая. Цей хор заспівав
“Чути дзвінок”, “В глибокій долині”, “Бог ся раждає”, “Бог Предвічний”,
“Віншування: Ну, я з Вами, добрі люди”. Виконання
кожної колядки було інакше, і діти прекрасно вив’язалися. Треба підкреслити, що
це був їхній другий виступ того дня!
Ведуча Ліда Василин
згадала про непевність походження слова “коляда”. Але це не важливо, бо, як
писав Іван Франко у 1902 р.: “...колядка переносила думку селян в якийсь світ
близький і рідний їм, а при тім зовсім відмінний від того, серед якого минає їх
убоге, клопітливе життя...”
Після дітей співав
хор “Верховина” при Спілці Української Молоді (дир. Галина Лазурко) “Стала нам
ся нині новина” (обр. В. Волонтира), “Небо ясні зірки вкрили” (нар. коляда), “В
Вифлеємі новина” (обр. В. Волонтира), “Дивная новина” (муз. О. Штукалюка).
Приміщення у церкві МакДуґал дуже акустичне, отож коляди усіх хорів одержали
грімкі оплески.
На кінець Люба Белл
пригадала усім, що коляди виринають усюди у світі, де б не посeлилися
українці. Закінчився концерт спільною колядою: “...Глянь оком щирим, о Божий
Сину, на нашу землю, на Україну...”