Ольга Басараб – взірець непохитности та нескорености

Як і кожного року, в лютому українське жіноцтво Торонто вшановує своїх героїнь, тих жінок, ім’я котрих окутане ореолом священної боротьби за свою вільну державу.

Одна з таких героїнь – Ольга Басараб, яку членки Організації Українок Канади обрали своєю патронкою і яка стала взірцем непохитности та нескорености українського духу. Вшанувати цю мужню жінку прийшли членки Крайової Управи ОУК і двох Відділів – Торонто і Торонто-Захід у церкву Св. Андрія, де 7 лютого отець Юрій Гнатів відправив Панахиду.

Опісля в церковній залі відбулася мистецька частина, якою провадила голова Комітету Українок Канади, Відділ Торонто, Ярослава Івасиків. З коротким вступним словом виступила голова КУ ОУК Наталка Бундза-Іваницька, яка підкреслила, що від постаті славної Ольги Басараб променіє велика духовна сила, яка надихає нас до продовження добрих справ, до досягнення нових ідей і задумів. Н. Бундза-Іваницька згадала, що влітку минулого року, перебуваючи у Львові, прийшла на могилу О. Басараб на Янівському кладовищі, щоб вклонитися і скласти китицю квітів тій мужній жінці, пам’ять про котру буде жити вічно.

Головну доповідь, на дуже високому рівні, виголосила членка ОУК Марія Домарецька. Відчувалося, з яким великим почуттям обов’язку М. Домарецька готувала свій виступ. Присутні мали нагоду пройти не тільки життєвим шляхом О. Басараб, але й довідалися, що одна з гілок родини Басарабів, яка проживає в Північній Америці, дотримується традиції – при народженні дівчинки її називають Ольгою і стараються зберегти також і дівоче прізвище.

Валентина Горовенко прочитала поему “Вертеп Ольги Басараб”, яку написала письменниця Леся Храплива-Щур з Лондону, Онтаріо. Це було висвітлення ще однієї сторінки з життя О. Басараб, яка перед своїм ув’язненням допомагала ученицям учительської семінарії у Львові влаштувати Різдвяний Вертеп, а виступили учениці вже тоді, коли О. Басараб була ув’язнена. Ця поема зворушила присутніх до глибини душі.

Ми повинні бути гідними своїх героїв і підносити їх на щораз вищий п’єдестал, щоб вони були дороговказом для ширшого кола людей, прикладом до побудови взірцевої і демократичної України. 

          Текст і фотографії Лесі Панько