Різдвяні Свята з українцями Монреалю

Наталя Поважнюк,

Монреаль

Дві тисячі років тому в небесах спалахнула Вифлеємська зоря, що пророчила прихід у світ чистої Любові, Віри й Надії. Багато століть минуло, але щороку відблиск цієї зірки запалює в будинках українців усього світу різдвяні свічки, нагадуючи знову про Віру, Добро та Любов.

Зберігаючи рідні традиції святкування Різдва Христового, українці в різних куточках світу збираються родиною, у прикрашеному будинку виставляють Вертеп, накривають стіл святковою скатертиною, готують 12 страв, приділяючи особливе місце куті та узвару, одягають найкраще святкове вбрання та співають колядки.

У родині доктора Юрія Мончака, що переїхала до Монреалю в 1951 році, до святкування Різдва підходили завжди з особливою ретельністю, а Різдвяний Вертеп став приводом для надзвичайної гордості та подиву друзів і знайомих. У 1956 році Вертеп збудували разом його тато Мирон та дід Михайло Мончак. Пан Юрій пригадує: “Дідо й тато дуже тужили за Україною, яку покинули 1944 року. Росіяни мали їх вивозити на Сибір, бо дідо мав крамницю у Львові. Опинилися в таборах біженців у Німеччині, де проживали аж до 1951 року, до останнього з надією повернутися до Львова. Зрозумівши, що це буде неможливо і що Німеччина закриває табори біженців, вкінці вирішили приїхати до Монреалю. Дідо Михайло відтворив усі деталі типової сільської господарки з пам’яті, так як це ще пам’ятав з міста Олешич, де виріс. Все знаряддя, коновки, віз, хатина та інші інструменти, які бачимо у Вертепі, власними руками зроблені дідом і татом, які вживали лише дерево і, часами, куснички металу...”

Різдво Христове є особливим сімейним святом для українців. Тож належно відсвяткувавши вдома, українці вирушили до спільного святкування в організаціях, адже громада – це теж велика родина, яку особливо починаєш цінувати далеко від Батьківщини. Спільну Кутю відбули в українських парафіях та організаціях Монреалю. За словами організаторів, особливо вдалою виявилась Спільна Кутя 20 січня в Домівці Українського Національного Об’єднання та Організації Українок Канади – прийшло більше гостей, ніж очікувалось, і то незважаючи на полудневу завірюху, що могла б налякати не одного кума зі знаменитої гоголівської повісті. Втім, місця й наїдків вистачило усім. Ведуча програми трохи заскочила гостей випробуванням на знання колядок. Пройшли його далеко не всі, але це не зашкодило загальному позитивному враженню від прийняття, тим більше що гості пішли додому не з порожніми руками, а з подарунками з лотереї. Позитивного настрою додало й представлення нових членів УНО та ОУК – цього року кількість нових учасників вдвічі перевищила минулорічну, а значить, організація росте, поповнюється новими силами. “Свіжу кров” вітав нещодавно обраний президент УНО Канади Ігор Бардин, який відвідав монреальську Домівку першою серед інших.

В Україні у Святий Вечір молодь традиційно ходить по хатах колядувати, несучи зображення Вифлеємської зірки і Вертеп. Цього року в Монреалі колядував театр “Стожари” при УНО, зібравши близько 100 глядачів на “Ніч перед Різдвом” 12 січня – гарна театральна традиція, започаткована минулого року. Різдвяні зірки та декорації виготовили для театру вже відомі тут майстри Федір і Олександра Куркчі.

Різдвяні та Новорічні свята – Маланка і Святого Василя – в Україні проходять весело і з розмахом. Маланку гучно і яскраво монреальські українці відзначили у Домі Молоді під патронатом Спілки Української Молоді: їли, пили, танцювали рок-польку та рок-коломийки під живу музику у виконанні групи “ZAPOVID” з Торонто. Цей захід з упевненістю завоював титул події січня, зібравши понад 300 відвідувачів!

Багато місцевих українців, яких у Монреалі близько 20 тисяч, вже, на жаль, не говорять українською мовою і не стежать за політичним життям в Україні, що, певно, позначається на напрямку дискусій в УНО, на мові, якою ми спілкуємось, і на популярності громадських заходів, порівняно з роками сімдесятими чи п’ятдесятими ХХ сторіччя. Можу навіть зауважити певне розділення: іммігранти з України більше відвідують одні заходи, а українські канадці у другому-третьому поколінні – інші. Та все ж є одна спільна зацікавленість, що поєднує нашу таку різнопластову діаспору: ми всі підтримуємо звичаєвість своїх батьків та дідів, бо нам є чим пишатись; українські традиції – яскраві й самобутні – нас об’єднують і одночасно вирізняють на багатокультурних теренах Канади.

PHOTOS

Ігор Бардин – президент УНО Канади

1 – Свят-Вечір у Домівці Філії УНО Монреаль. Світлина – Олександр Кулішов

2 – Виступає Вертеп

3 – “Ніч перед Різдвом”. Театр “Стожари” при Філії УНО. Світлина – Анастасія Першко

4 – “Вертеп очима українців”. Світлина – Юрій Мончак