Книги Василя Вериги відновлюють і закріплюють історичну пам’ять

“Пам’ятайте, що народ, який не знає або загубив знання свого минулого з його духовними скарбами, вмирає і зникає з лиця землі. Рідна наука окрилює народ до лету на вершини зрілого народу серед народів світу”

Йосиф Патріарх Сліпий – “Із Заповіту Блаженнішого”

Ярослав Стех

Людина – єдина істота в живому світі, яка має потребу не лише пам’ятати, але й переказувати свою історію майбутнім поколінням: про свої радощі і біди, перемоги й поразки, про плекання культури і шанування могил своїх предків та визначних осіб нації. Цей обов’язок перед мертвими, перед живими та ненародженими надзвичайно добре зрозумів і виконує Василь Верига. Він добре засвоїв давню істину, що сьогоднішній день є похідний вчорашнього, а завтрашній буде похідним сьогоднішнього. Кажуть, справжня історія починається тоді, коли не тільки усно себе самоусвідомлюємо, але коли цю історію ми здатні записати у книги. Саме тоді починається вищий цивілізаційний розвиток суспільства, який здатний донести багатство духовної культури майбутнім поколінням. Не треба нікого переконувати у тому, що вистачить знищити пам’ять народу або її систематично замовчувати, і тоді будуть створені сприятливі умови противникам для перекручування й фальшування історичної правди.

На щастя, противникам визвольних змагань, а зокрема ворогам Дивізії “Галичина”, не вдасться спотворити правди про цю військову українську формацію, тому що такі визначні постаті, як Василь Верига і йому подібні історики, зібрали безліч точних фактів з життя Дивізії “Галичина” УНА і за посередництвом книжкових видань донесуть об’єктивну правду про діяльність і боротьбу наших дивізійників. Кожен вдумливий читач відчуває, що така творча робота становить найбільш захисну зброю правди, яка вшановує живих колишніх воїнів Дивізії, а також з великою людською гідністю вшановує всіх тих, які пройшли дорогами цієї кривавої війни, і віддає данину тим героям, які впали на полі бою.

У моїй скромній бібліотеці на одній з полиць є п’ять книг, автором яких є В. Верига. Нещодавно мій книгозбір збільшився ще додатково на дві книжки: одну В. Верига з автографом подарував мені, а другу – дружині. Тому хочу від щирого серця подякувати д-рові Василю Веризі за милий подарунок. Я завжди з винятковою шаною ставлюся до творчости цього автора. Мені пощастило особисто пізнати пана Василя Веригу на початку 80-х ро-ків, і я попросту захоплений його жертвенною і відданою творчою працею. Це прекрасна людина, сильна особистість, вчений, виважений політик, один з передових громадсько-політичних діячів ук-раїнської діаспори. Він відомий як заступник призидента УНО Канади, як голова Крайової Управи Братства колишніх вояків 1-ої УД УНА у 1976-1980 роках, у 1988 р. був обраний секретарем СКВУ, у 1993-2003 рр. виконував обов’язки заступника президента СКУ. Одночасно від 1996 по 2004 рр. був заступником голови НТШ Канади і понад 15 років членом Дирекції Української Кредитової Спілки в Торонто. Він чимало зусиль доклав до видання Енциклопедії Українознавства, є він дійсним членом НТШ та УВАН. І так можна продовжувати перелік громадських посад В. Вериги, які він зразково та з гордістю виконує.

Понад усе для мене д-р В. Верига є чесною людиною і колишнім воїном як підхорунжий 1-ої УД УНА. Він відстоював тоді і відстоює сьогодні право жити українцям вільно і користуватися усіма благами матеріальної й духовної культури. Це справді обдарована і надзвичайно працьовита людина. Протягом усього життя він вносить дорогоцінний вклад у скарбницю національної творчости.

Коли творилася Дивізія “Галичина”, мені було заледве десять років, але я надзвичайно добре пам’ятаю, що мірилом патріотизму всіх добровольців, які йшли в Дивізію, було бажання допомогти українському народові здобути волю.  Йшли ці молоді хлопці так, як йшли у вересні 1914 р. УСС у складі Австро-Угорської імперії боротися не за інтереси імперії, а за долю свого народу, так і ці дивізійники йшли, щоб здобути зброю і військовий вишкіл і служити своєму народові. Навіть князь нашої церкви Митрополит Андрей Шептицький сказав: “Нема такої ціни, якою не варто б заплатити, щоб було українське військо”. А наш спаситель Ісус Христос говорив, що немає більшої любові від тієї, як хтось за друзів своїх покладе своє життя. Саме таку любов своєю кров’ю засвідчили як воїни УПА, так і їхні побратими з Дивізії “Галичина”. Численні геройські чини одних і других кували національну свідомість. Була це виняткова епоха, де українці воювали на різних фронтах. Немає кутка на нашій землі, де б не проливали своєї благородної крові в боях за Україну наші брати-воїни. І нашим сучасникам треба шанувати живих і кості загиблих воїнів. Бо була це виняткова війна, де часто брат був змушений стріляти у брата. Це була велика трагедія народу, який не мав своєї держави протягом довгого часу і в чужих  мундирах інколи змушений був йти один проти одного...

Але так, як бойова слава УСС стала своєчасно найкращою пропагандою ідеї збройної боротьби за незалежність України, так і слава дивізійників здобула собі в народі повне визнання. Наближається 65-річчя від дня створення Дивізії “Галичина”, і слід з перспективи часу ствердити, що її значення  велике. Воно полягає в тому, що це була вперше від Першої світової війни в Європі регулярна бойова велика формація української збройної сили. Хто ближче цікавиться 1-ою УД УНА, повинен прочитати цінну літературу В. Вериги. Він – автор цілого циклу статей, нарисів, рецензій переважно на тему визвольних змагань та численних наукових праць. Надзвичайно велике значення мають його 12 монографій, серед яких три – англійською мовою і 9 – українською. На увагу заслуговують його “Нариси з історії України (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)” (1996), “Визвольні змагання України 1914-1923” у двох томах, “Слідами батьків”, “За межами Батьківщини” – обидві вийшли у 2002 році, “За Рідний Край, за нарід свій” (2006), “Під крилами визвольних дум” (2007) та ряд інших. Усі його твори – це ґрунтовна і яскрава розповідь, в яких умовах довелося цьому патріотичному поколінню відстоювати українську справу.

Наша ж історія визвольних змагань – це своєрідний храм, який починається зі “Слова о полку Ігоревім”, а закінчується визвольними змаганнями УПА. Словом, справжня ідейність виявляється не лише в перемогах, але й у поразках. Справжніми патріотами України є люди, які життя присвятили боротьбі за її незалежність, за що жорстоко переслідувались комуністичною імперією СССР та іншими ворогами України. Дивізійники, як і воїни УПА, свій патріотизм довели безкомпромісною позицією, твердістю переконань, не згинаючись і не падаючи духом навіть у тюрмах. Вони добре розуміли, що належати до нації – це не лише привілей, який походить від природного права людини, але й великий спільний обов’язок, заради якого треба вірно і завжди, навіть у найгірших обставинах, служити своїй нації. Потрібно шанувати свій нарід, створювати добру думку про нього і не дозволяти, щоб хтось посмів очорнити його досягнення.

Складаючи щиру подяку д-рові Василеві Веризі, від усього серця бажаю йому міцного здоров’я, благополуччя, довгих років життя та дальших успіхів у праці на благо нашої України.