Вечір кохання по-унівськи в Едмонтоні

Яніна Виговська

Цього року Свято Валентина едмонтонці зустрічали по-різному: хтось запросив свою любку на горнятко кави до ресторану, хтось на танцювальний майданчик до нічного клубу, а хтось подарував квитки на “Свято Валентина” від УНО та ОУК, що відбулось 16 лютого 2008 року.  Варто відзначити, що подібного свята стіни Українського Національного Об’єднання не знали вже багато років, адже це не була проста забава зі співами та вечерею, це була незабутня інтерпрeтована постановка “Лісової Пісні” Лесі Українки під назвою “Мавка”. Вечір підготувала творча група: дизайнери костюмів Олександра Срібняк-Разняк і Ольга Космина, художник Олексій Карпенко, музичний оператор Іван Воротиленко, помічник на сцені Ірина Гриців, художній керівник “Сузір’я” Наталія Гриців та асистент Віра Михайляк.

Ще до початку вистави, коли відкрилась сцена з розкішними декораціями лісової галявини біля озера, в повітрі можна було відчути якийсь магічний настрій – саме в той момент більшість глядачів запалилась святковим збентеженням. Із самого початку драми-феєрії аудиторія була зачарована ритмічністю і нетрадиційністю вистави. Адже все почалося з танців мавок та русалок (Мар’яни Михайляк, Соломії Цісар, Богдани Гриців, Мар’яни Сех та Ольги Бойко), перерваних шаленими дикими танцями летючих перелесників (Стас та Едік Павленко, Тарас Тимкевич та Андрій Никифорук), котрі кружляли по сцені з невимовною наснагою та пристрастю. Все це народжувало задуману ілюзію ранньої весни, що непокірно пробуджується від довгого зимового сну. Надзвичайно цікавою та гумористичною була гра Водяника за участю Федора Цісаря, який все повторював: “Доню, іди на дно!”, таким чином намагаючись виховати свою невгамовну донечку Русалоньку (Мар’яну Сех). Після вистави пан Цісар мені зізнався, що ця роль йому була дуже знайома, адже він виконує щоденну роль батька вже понад сімнадцять років. Досить серйозно та поважно зіграв роль Дядька Лева Роман Михайляк, який давав мудрі поради Лукашеві та життєві настанови Мавці. 

Чудовою була гра головного актора Лукаша (Тараса Тимкевича), який вразив своїм акторським талантом, адже саме йому довелося запам’ятати найбільше слів і вивчити послідовність усіх дій у драмі. На мить усім здалося, що на сцені і справді стоїть простий сільський парубок Лукаш, який, прогулюючись лісом, випадково натрапив на невеличку галявину біля мальовничого озера і закохався у неземну красуню – Мавку. Щодо Мавок, то всі три героїні (Мар’яна Михайляк, Соломія Цісар, Богдана Гриців) були просто неперевершеними – вони зуміли вдало перевтілитись у Лесину Мавку і пережити з нею її почуття та емоції.

Тема казкового життя в лісі була відображена в ролях Потерчат (Христина Нич, Надя Космина), Лісовика (Богдан Николюк), нестримного сина гір Перелесника (Володимир Гриців) та лісового чортика Куця (Стефан Цибульський).  

Закінчилась вистава теж досить цікаво – ніччю. Заснуло озеро, ліс та очерет, заснули всі жителі лісу, і на сцені залягла тиша... А потім глядацький зал вибухнув оваціями і вигуками “Браво”.

Після вистави усі були запрошені на смачну вечерю, приготовлену Марією Гошко за допомогою Лесі Петрів, Юрія Йопика та інших.

Після вечері на гостей УНО чекало ще два сюрпризи – подарунки. Спочатку аудиторію здивували співами та жартами у другій половині свята під назвою “Козацькі Серенади”,  де парубки з музичної формації “Ре Мінор” (Микола Білаш, Орест Грох, Степан та Олесь Лазурко, Маркіян Лазурко) залицялись до дівчат “Сузір’я”, співаючи різних пісень. А потім усі з нетерпінням зустрічали створений при УНО дебютуючий вокально-інструментальний ансамбль “Зорепад” у складі Богданки Климків, Тимоша Горбая, Скотта Шаплея, Богдана Тарасенка та керівника Миколи Никифорука. Усі танцювали до останнього, молодь показувала чудернацькі викрутаси під час коломийки, а старші чоловіки та жінки підспівували “Червону руту” і кружляли в польці.

Мені здається, що вечір вдався на славу! Ось тільки прикро, що все минуло надзвичайно швидко! Проте залишається надія, що в УНО з’явиться нова традиція – щороку дивувати глядачів новою неперевершеною драматичною постановкою “Сузір’я”.