ІММІГРАЦІЙНА СПРАВА
Радість
крізь сльози
Ірина Іванів,
громадянка Канади, народила двійнят 8 лютого 2010 року. Тепер родина Ірини
складається з чотирьох дітей, яким п’ять років, два роки та двох хлопчиків,
яким лише тиждень, і чоловіка Володимира Кохановського, котрий проживає на
території України і є її громадянином.
Володимир, на жаль, не зміг бути присутній при народженні дітей і також не
зможе в найближчому майбутньому допомогти Ірині з дітьми. Причиною цього є
відмова у “vi-sitor visa” Володимирові в м. Києві Посольством Канади, на яку він подався за день
після народження хлопчиків-двійнят. Імміграційний офіцер пояснив це тим, що він
не вірить у те, що Володимир повернеться назад в Україну. І це незважаючи на
той факт, що Володимир проходить імміграційний процес в Україні, який незабаром
має дійти до кінця. Не вплинуло і те, що раніше Володимир та Ірина були
необґрунтовано звинувачені в недійсному подружжі. Канадський суд визнав
дійсність їхнього шлюбу 26 січня 2010 року. Вже маючи двох дітей, Ірина і
Володимир подали справу в суд. Це безпідставне звинуваченння імміграційного
офіцера лише додатково забрало час в імміграційному процесі.
Ірина Іванів прокоментувала цю ситуацію так: “Внаслідок дискримінаційної
політики Канадського Посольства в Києві моя родина зазнала великих моральних, а
також фізичних втрат. Не знаю, скільки здоров’я треба мати, щоб це витримати
одній людині. Мій чоловік отримав відмову у спонсорстві внаслідок грубої
помилки імміграційного офіцера. Чи Посольство в Києві творить свої неписані
закони? Два роки я чекала на апеляційний суд у Канаді, котрий ми виграли. Дякую
за чутливість і підтримку депутата Бориса Вжесневського і його офісу. Він
зрозумів нашу біду і відразу відгукнувся”.
Ірина вже виписалась з пологового будинку, але немовлята залишилися під
медичним доглядом у лікарні. Двійнята були народжені завчасно. Кожен день Ірині
доводиться кілька разів їхати на таксі годувати в лікарні дітей. Її 5-річний
хлопчик, канадець, перебуває з батьком у Львові. Її 2-річний син тут, з нею, в
Канаді, і Ірина мусить брати його до лікарні зі собою, бо не завжди є з ким
залишити вдома. Батьки Ірини – іммігранти, які працюють, щоб забезпечити
родину. Ірині потрібна допомога її чоловіка. Натомість, вони отримали
необґрунтоване звинувачення в недійсному шлюбі, судові процеси і постійні
відмови віз Володимирові відвідати своїх дітей і дружину.
Чи це відповідає тим гуманним принципам, якими так пишається Канада?
Реагуючи на цю ситуацію, член Парламенту Борис Вжесневський сказав: “Чому
імміграційні консульські справи в Києві тривають довше, ніж у будь-якому іншому
консульському відділі у світі? Чому ми постійно одержуємо нарікання про брак
гуманности і чутливости в цьому штабі. Міністр імміграції Джейсон Кенні
свідомий цієї ситуації в Києві, але, незважаючи на це, він прикриває, що його
уряд ще більше скоротив штаб у Києві.
Як ми дійшли до ситуації, коли канадські імміграційні службовці розділяють
жінку і чоловіка, ділять їхніх дітей і приречують молоду маму жити в бідноті
без чоловіка. Закликаю пана Кенні дозволити панові Кохановському приїхати до
дружини і своїх дітей. Також закликаю пана Кенні збільшити консульський штаб у
Києві, хоча б до його попереднього стану”.