У Львові перепоховали членів ОУН

22 січня 2010 року на Пантеоні слави Личаківського цвинтаря у Львові були перепоховані визначні українські військові, політичні та громадські діячі, довголітні члени Проводу Українських Націоналістів і Організації Українських Націоналістів генерал-полковник Микола Капустянський, інженер Дмитро Андрієвський, інженер Осип Бойдуник і доктор Яків Маковецький.  Впродовж кількох десятиріч їх останки покоїлися на цвинтарі Вальфрідгоф німецького міста Мюнхена, і лише нещодавно з’явилася змога перепоховати їх на рідній землі.

Прощальна панахида за участю представників патріотичних партій, громадських організацій і військовиків відбулась у храмі Святої Трійці Української Греко-Католицької Церкви. Парох храму о. Степан провів її  разом із священиками Української Православної Церкви Київського Патріархату. Після панахиди під супровід військового оркестру процесія рушила пішки до Личаківського цвинтаря. Домовини та військові нагороди  ген. Миколи Капустянського несли курсанти Львівського Військового Інституту ім. П. Сагайдачного при Національному Університеті “Львівська Політехніка”.

Перед перепохованням на Личаківському цвинтарі відбулося поминальне віче, на якому виступали зі словом: міський голова м. Львова Андрій Садовий, голова Центрального Проводу ОУН(д) Павло Дорожинський, заступник голови Львівської облдержадміністрації Ігор Держко, представник Західного оперативного командування Збройних Сил України полк. Володимир Якценчук, голова Державної комісії увічнення пам’яті жертв воєн і репресій Святослав Шеремета, племінник Якова Маковецького – Ігор, директор Фундації ім. О. Ольжича Сергій Кот.

Знаменно, що перепоховання відбулося в день відзначення 92-х роковин проголошення IV Універсалом Центральної Ради незалежної Української держави і 91-ої річниці Акту Злуки Української Народної Республіки і Західно-Української Народної Республіки. Історики пояснюють, що день перепоховання вибраний не випадково. Кожен із перезахоронених зробив чимало і для української державности, і для соборности на рідній землі.

Довідка

Капустянський Микола Олександрович (30.03.1879, с. Чумаки Дніпропетровського р-ну Дніпро-петровської обл. – †19.01.1979, м. Мюнхен, Німеччина) – український військовий і політичний діяч, генерал-хорунжий Армії УНР. Один із засновників Українського Воєнно-Історичного Товариства. З 1924 р. – керівник організації “Українська громада у Франції”. У 1929 р. учасник Першого Конгресу Українських Націоналістів у Відні, на якому був обраний заступником глави Президії Конгресу. Член Проводу Організації Українських Націоналістів, референт Проводу ОУН з військових питань (з 1933 р. керував цією референтурою разом з генералом В. Курмановичем). У 1932–1938 рр. – голова Українського Народного (потім – Національного) Союзу. Видавав у Франції журнал “Військові знання”. З 1948 р. – військовий міністр Державного Центру УНР в екзилі, член Вищої Військової Ради; йому було надано військове звання генерал-поручника, потім – генерал-полковника. Учасник 3-х, 4-х і 5-х Великих Зборів ОУН, з 1964 р. – голова Сенату Українського Націоналістичного Руху. У 1951 р. заснував Військово-Наукове Товариство.

Андрієвський Дмитро Юрійович (27 вересня 1892 р., с. Бодаква Полтавської губернії – †30 серпня 1976 р. м. Дорнштадт, ФРН) – відомий український політичний діяч і публіцист, член Організації Українських Націоналістів (з 1929). 1927 р. на першій Конференції Українських Націоналістів (3–7.11.1927) у Берліні разом з Є. Коновальцем, М. Сціборським, В. Мартинцем обраний до складу Проводу Українських Націоналістів. 28.1–3.2.1929 брав участь у роботі Першого Конгресу Українських Націоналістів у Відні, після завершення якого за дорученням Проводу очолив політичну референтуру ПУН. У 30-х роках – референт зовнішньої політики ОУН. З 1940 р. Андрієвський один з лідерів ОУН під проводом А. Мельника. У 1944 р. був заарештований гестапо і ув’язне-ний у концтаборі в Бреці. З 1948 р. – член Української Національної Ради. Андрієвський – автор ряду публіцистичних статей, в яких виклав основні засади ідеології націоналізму – “Наша позиція”, “Шлях розбудови”, “Обставини 30-х років і Провід Українських Націоналістів” та ін.

Бойдуник Осип (1895 – †1966) – український публіцист, політичний діяч, старшина УГА й Армії УНР. Учасник установчого Конгресу ОУН; чл. Крайової Екзекутиви на західно-українських землях 1930-1931, співредактор тижневиків “Голос Нації” та “Голос”. Член Проводу Українських Націоналістів (від 1941), на еміграції член Української Національної Ради і з 1954 – її голова. Учасник усіх Великих Зборів Українських Націоналістів. Автор праць “Національний солідаризм”, “Українська внутрішня політика”, “Сучасний стан визвольної політики”. Помер 1966 р. в Німеччині, похований у Мюнхені.

Маковецький Яків (1909 – †1990) – політичний і громадський діяч, учасник державного відродження Карпатської України, активний діяч ОУН, член Української Національної Ради в екзилі, голова УНР, голова Сенату ОУН, керівник Української Служби в Мюнхені.