Св. п. Тетяна Раковська

 Минає рік, як відійшла від нас у засвіти 1 січня 2010 р. улюблена мама, бабуня і прабабуня, залишивши по собі велику рідню, добрих і вірних подруг та безліч споминів. Її життя було насичене працею і відданістю дітям. Не тільки своїм, але також бідним діточкам в Україні, які користають з праці її рук. І будуть ще довго користати у Львівському дитячому денному стаціонарі 5-ої міської поліклініки на вулиці Виговського під дбайливим оком лікаря Лесі Гладун.

Тетяна Раковська, з дому Троц, народилася 17 грудня 1911 р. в місті Білосток. Першу світову війну пережила в Києві і часто розказувала, як ходила купатися до Дніпра і відвідувала Печерську Лавру. Там ходила до школи і закінчила курси ручних робіт. Дуже молодою одружилася і переїхала до Жидачева в Галичині.

Під час Другої світової війни, у 1943-1945 роках, виїхала на еміграцію через Чехословаччину, Румунію, Австрію і накінець опинилася в Німеччині. Там, у переходових таборах, отримала працю в IRO – International Relief Organization і в цей спосіб утримувала родину.

Після закінчення війни, у 1945 р. її донька Лариса виїхала на роботу до Канади і забрала всю родину до Едмонтону. Там пані Раковська отримала роботу на фабриці шиття. Це дало їй спроможність післати доньок на студії. Лариса закінчує курс “comptometer” – це перші спроби до автоматичного провадження рахунків на підприємствах, а Людмила закінчує медсестринські студії і стає медсестрою.

У 1956 р. родина переїжджає до Торонто, і пані Раковська продовжує працювати на кравецьких підприємствах. У 1981 р. вона повдовіла і стала однією з перших мешканців у Будинку Св. Петра і Павла в Торонто. Своїм умінням шиття вона допомогла прикрасити цей будинок – пошила серветки на столи, фіранки на вікна та інші потрібні речі. Брала активну участь у ЛУКЖК при церкві Св. Петра і Павла, довгі літа провадила молитви на вервиці кожного вівторка в каплиці.

Пані Тетяна дуже любила вишивати і обдаровувала вишивками та вишиваними іконами своїх дітей, внуків, правнуків і подруг. Перейшла на плетення по операції на очі і виплітала коцики, шапочки, подушки і шалики. Як мала 95 років, виплела 12 накривал на дитячі ліжечка у шпиталі у Львові.

Не забувайте про неї. Моліться так, як вона молилася, а Бог винагородить Вас за це.

“БЛАЖЕННІ ТІ, що витримали терпеливо і вірно, – бо перед ними отворять небесну браму, і побачать вони Божу славу, і засядуть по правиці Отця, і будуть розкошувати в радощах дому Бога, і царство їх не буде мати кінця”.