Полум’яні вежі Олени Теліги

В українській історії немало яскравих жінок. Але мало у кого така яскрава й динамічна біографія, як у невмирущої видатної поетеси Олени Теліги.

3 лютого цього року Організація Українок Канади ім. О. Басараб, Відділ Торонто-Захід, вшановувала пам’ять громадянки України Олени Шовгенів-Теліги, якiй вона, не вагаючись, вiддала своє життя. Розпочала вечір пам’яті Тетяна Прокопів, голова ОУК ім. О. Басараб, Відділ Торонто-Захід. Серед почесних гостей від жіночих організацій були присутні голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій Орися Сушко та голова Крайової Управи Організації Українок Канади ім. О. Басараб Ольга Шевель.

Вели програму ведучі Оксана Левицька, членкиня Відділу ОУК Торонто-Захід, і Микола Прокопів, член Філії УНО Торонто-Захід. Вони розповіли присутнім про те, як росла і формувалася свідомість юної дівчини в силу різних життєвих обставин і як почалося гартування її волі, її духу та внутрішнього світу на еміграції та в рідному краю. Юна Олена часто бувала серед емігрантів, тоді вона саме почала роздумувати над тим, що таке Україна, яке її місце у ній. Усвідомивши себе українкою та непримиренним ворогом великодержавництва, Олена поступово дійшла до розуміння значення мови в суспільстві. Українську вона опановувала завзято і старанно.

Слова Олени Теліги на вечорі читала вчителька Рідної Школи Філії УНО Торонто-Захід Наталя Шенишевська.

Оточення друзів, одруження з Михайлом Телігою, розквіт особистості як поетеси підняло молоду жінку на п’єдестал слави. Дружина Михайла з часом стає дедалі популярнішою. Олена друкує свої поезії і критичні статті в часописах, активно листується із письменниками-емігрантами з України, готує до видання свою першу збірку... Відображенням її життєвих поглядів був вірш “Вечірня пісня” (який прозвучав у виконанні Лесі Панько, членкині Відділу ОУК Торонто-Захід). Олена Теліга вся як істота була якимось протестом проти сірості й безбарвності життя... А вона не скаржилась. І, якщо вірити спогадам її знайомих, була дамою веселою і трохи ексцентричною. Це була людина, яка хотіла радості. Початок Другої світової війни, переїзд до Польщі, втрата матері – це був той час, який приніс їй душевні муки, але й став джерелом натхнення для прекрасної любовної лірики. Водночас її лірика сповнена пильної уваги до внутрішнього світу людини.

Під час вечора пам’яті жертовної жінки-українки звучали вірші з її творчості. Дух революційного піднесенення свідомості українців тих часів відображали й пісні у виконанні ансамблю вчителів Рідної Школи УНО Торонто-Захід (Оксана Коломоєць, Наталя Савицька, Богдана Овчиннікова, Світлана Романчук, Оксана Левицька, Марія Судак, Наталя Кафлюк) та дуету бандуристів школи (Марія Судак і Наталя Кафлюк). Їх милозвучний спів нікого не залишив байдужим у залі.

Найсильніший з віршів Теліги – це життя її самої. Життя для неї – це боротьба, боротьба – це справжнє життя, а життя її – це пройдена ціла епоха. Коли на неї донесли і гестапо її заарештувало, втікати в останню мить вона відмовилась: не могла писати вірші про одне, а чинити інше. Було абсолютно зрозуміло, що, раз упіймавши, окупанти не відпустять її. Це був її свiдомий вибiр, це був її шлях, який вона гiдно пройшла до останнього подиху. Олена пiшла на стовiдсоткову загибель, з нею пiшов i її Михайло.

Їй тоді йшов 36-ий рік. На сiрiм гестапiвськiм мурi залишила вона свiй останнiй автограф і напис: “Тут сидiла i звiдси йде на розстрiл Олена Телiга”... Зверху – Тризуб. Без гарних слів, без окликів і закликів.

Минуло багато літ від часу, коли у горезвісному Бабиному Яру перестало битися повне глибоких ореолів серце молодої поетки Олени Шовгенів-Теліги, яка своєю смертю навіки закріпила полум’яні вірші в історії нашого народу. На вечорі також звучала декламація вірша “Проти Москви” у виконанні Дениса Волинця. Вразливо і зворушливо читав вірш “В пам’ять Олени Теліги” учень 11 класу Рідної Школи УНО Торонто-Захід Юрій Дунець:

Летять листи до тебе крізь роки

З твоїх бунтарських і незламних будень,

Коли так стрімко лютий, квітень, грудень

Народжують нові й нові рядки.

Ніхто не знає, де їхні могили і чи мають вони тишу і спокій, всі ті, хто загинув від рук окупантів, – але знаємо, що по рідному краю палають зловіщі вогні, які запалюють наші українські серця. Тож пам’ятаймо всіх тих відомих, мало знаних та безіменних, чия жертва життя була рівно ж великою.

Оксана Левицька,

членкиня ОУК ім. О. Басараб, Відділ

Торонто-Захід

PHOTOS

1 – Наталя Шенишевська, вчителька Рідної Школи УНО Філії Торонто-Захід, читає слова Олени Теліги. На задньому плані ведучі свята: Оксана Левицька, Микола Прокопів

2 – Орися Сушко, голова Світової Федерації Українських Жіночих Організацій

3 – Тетяна Прокопів, голова Відділу ОУК Торонто-Захід

4 – Оля Шевель, голова Крайової Управи Організації Українок Канади

5 – Вчителі Рідної Школи Філії УНО Торонто-Захід: (зліва направо) Оксана Левицька, Наталя Савицька, Богдана Овчиннікова, Світлана Романчук, Оксана Коломоєць, на бандурі грають Наталя Кафлюк і Марія Судак

6 – Леся Панько, членка Відділу ОУК Торонто-Захід

7– Юрій Дунець, учень Рідної Школи Філії УНО Торонто-Захід

8 – Денис Волинець, член Філії УНО Торонто-Захід

9 – Під час вшанування пам’яті Олени Теліги