З давноминулого

Пекарні “Будучність” – Future Bakery минає століття від признання пекарського ремісничого дозволу в галузі промислу хлібного підприємства, який було надано Феліксу Вжесневському. Відзначаючи цю небуденну дату, не можна не згадати мурашиної праці людей, які довгими роками, десятиріччями, у різних обставинах готували ґрунт для дрібного торговельного підприємства пекарні “Будучність” – Future Bakery в Торонто.

Першу пекарню збудовано на Галицько-Волинській землі – у містах Володимирі-Волинському, Тернополі, а відтак у Коломиї. Ініціатива заснування вийшла від родини Завадовичів-Вжесневських, і це підприємство завжди мало всеукраїнський характер. Невпинною та наполегливою працею збудовано верстат для заробітку молодим людям, допомагаючи покращити їхній матеріальний стан. Ті молоді люди віднаходили зміст і призначення свого життя, розв’язуючи актуальні економічні потреби. А ця пам’ять, як сказав один з давніх працівників, стала зразком для інших покупців і живе вічно у серцях працівників першої української пекарні в Тернополі.

Анна Завадович-Вжесневська, колишня медсестра Галицької армії, наголошувала своїм нащадкам, що праця в харчовій індустрії, особливо в хлібно-молочарному заведенні, є опертою на засадах обов’язку, фаховому знанні, жертвенності, солідарності та на національній свідомості. Дальший розвиток залежить від якости товару і у великій мірі від всестороннього задоволення покупця. Треба мати на увазі потреби нашої спільноти. Життя підтвердило правильність українських ремісничих родин господарчої настанови – бути об’єднаними кооперативною спільною метою.

Ті, що ознайомлені з українською економічною дійсністю після Першої світової війни, знають, з якими труднощами була пов’язана поява наших підприємств. Координація приватних українських підприємств з кооперативними була будуючо-корисною для нашого народу – і історія оцінила ці великі заслуги. Основним завданням цієї координації було виховати нову українську людину, яка б була свідомою своїх завдань та корисною для свого народу. Часто кооперативні установи і приватні підприємства фінансували потреби розвитку релігійно-громадських організацій. Це був приклад того, що спільними силами можна осягнути багато.

“Під час різних окупацій на рідних землях, – згадувала А. Вжес-невська, – українському підприємству доводилось переходити всяку всячину, часто з новими клопотами й новими окупаційними труднощами. Ми не втрачали віри в майбутнє, всі ми жили бажанням працювати і бути корисними для нашого народу”.

У час Другої світової війни – важкого лихоліття – змінювалася міжнародна ситуація. Наші економісти та покупці наполегливо мобілізували свої сили, використовуючи всі можливості творення економічно-приватних і кооперативних підприємств. Однак ця економічна праця була “сіллю в оці” кожному окупантові, і туди сягала їх рука. Коли минули роки Другої світової війни, велика кількість українців опинилася у Канаді. У родини Вжесневських на новому поселенні з’явилось конкретне бажання і відвага відновити пекарське підприємство. Ті плани розбудови економічного життя на чужині підтримали українські кредитівки. Нове українське пекарсь-ке підприємство поволі розвивалось, вимагаючи багато праці та сильної віри, що було у руках виконавців.

Іншими словами, харчовий про-мисел вимагає свідомої, послідовної та чесної праці, віри у краще май-бутнє, а це дарує нові цінності для особистого задоволення і для добра загалу.

Анна Вжесневська зі сином Романом удостоїлись великої пошани серед своїх працівників. Вони дбали про умови праці під оглядом санітарним, правил безпеки і заробітної платні, регульованої на основі фахового стажу. Анна Вжесневська своїм співробітникам казала, що доля майбутности залежить від нашої постави, від свідомости і любови до своєї спадщини – отже, від нас самих. Вона завжди приєднувала все більше прихильників, мала велике вирозуміння до релігійно-громадських потреб і до людини у потребі.

У великі роковини маємо нагоду згадати людину скромну, патріотку, підприємця – Анну Вжесневську, яка своєю правдивістю, переконливістю, щирістю та вірою у Божу справедливість стала взірцем для своїх потомків – Бориса і Руслани, а її творчі плани стали реальністю. Українську пекарню “Будучність” – Future Bakery маємо на поселенні в Канаді, у Торонто, у нашій спільноті.

Сьогодні ми, нащадки родини Завадовичів-Вжесневських, радіємо столітніми роковинами, дякуємо нашим предкам за їх гідний приклад, який наповнив наше життя достойним змістом.

Щасти нам всім, Боже!

Вдячні нащадки