Сторінки
ВІРИ КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне
Дати в березні
Тарас Шевченко
9
березня 1814 року народився Тарас Шевченко
10
березня 1861 року помер Тарас Шевченко
(З повного видання творів Тараса Шевченка – Чикаго,
1961 рік)
...Скорбящих Радосте! Пошли,
Пошли мені святеє слово,
Святої правди голос новий.
І слово розумом святим
І оживи, і просвіти.
Мій Боже милий,
Даруй словам святую силу
Людське серце пробивать...
Надхне, накличе, нажене
Не ветхеє, не древле слово
Розтленноє, а слово нове.
Між людьми криком пронесе
І люд окрадений
спасе...
Хоч слово
мудре, щоб я знав
Для кого пишу? Для чого?
За що я Вкраїну люблю?..
Бах
– Johann Sebastian Bach
21 березня 1685 р.
народився Бах – Johann Sebastian Bach, віртуозний органіст, диригент, піаніст,
музичний директор церковних відправ, учитель хлоп’ячих класів, композитор, про
якого сказав Ваґнер: “Величезної важливости, дивовижне чудо в усій музиці”.
Бах
не мав офіційної освіти, але ціле життя вчився і вчився, засвоював усе, що чув,
писав і переписував копії, транскрибував, аранжував, експериментував,
абсорбував. Його голод за наукою
ніколи не був заспокоєний. Він ніколи не вважав, що має якийсь особливий
талант, і ніколи навіть не припускав, що, може, є генієм. А його діти, 7 – від
першої жінки, яка швидко померла, і 13 – від другої, по його смерті продавали
його найкращі твори по 10 центів, а
деякі навіть повикидали, бо вважали, що вони справжні мистці, а не тато.
Бах помер без заповіту, так що його жінка Анна Магдалена не дістала ніякої
пенсії по нім, а за гроші з продажу деяких речей Баха виховувала дві наймолодші
доньки (одна – 7 років, друга – 3 років). Що з ними сталося, не знаю, а вона
опинилися в домі жебраків, ходила по вулиці і жебрала, а як померла, то її
поховали в спільній могилі для жебраків.
Але майже за сто років, завдяки композиторові Феліксу Шуману, світ
усвідомив, який грандіозний талант мав Бах. Створилося Товариство “Бах
Ґезельшафт”, яке почало розшукувати його твори, видавати і розповсюджувати їх,
що тривало майже 50 літ.
Але забутий МАЕСТРО – воскрес і заблис стилем, який належить до нової, а не
старої ери. Писали рецензенти, що Бах мішав науку з поезією, техніку з
емоціями, віртуозність з грандіозністю та шляхетністю, благородність з думанням
у такий спосіб, у який ніхто перед ним не підходив. Навіть тепер музичні
маестро перетворюють технічні вправи у чудове, зворушливе мистецтво, керуючись
спадщиною Баха.
Коли одного разу запитали Баха, як він оцінює своє життя, він відповів: “Я
працював дуже тяжко”. За тим дороговказом повинні йти всі, що мають талант, що
хочуть чогось у житті досягнути, що хочуть кимсь бути, і щоб кожен, як Бах, міг
колись сказати: “Я працював дуже тяжко”.
Микола Лисенко
22 березня 1842 р. у
селі Гриньках на Полтавщині народився Микола Лисенко – визначний композитор,
музичний етнограф, диригент, піаніст і громадський діяч. Для завершення
музичних студій Лисенко виїхав у 1867 р. до Лейпцігу і вчився у професорів К.
Райнеке та Е. Ріхтера. У 1874 р. поїхав до Петербургу для науки оркестровки у
М. Римського-Корсакова. Кілька років працював учителем фортепіанної гри, а у
1904 р. відкрив власну музично-драматичну школу в Києві, де концентрувалося
музичне і культурне життя тодішнього українського Києва. Лисенко брав визначну
участь у громадській праці, за що царська влада неодноразово його
переслідувала. Як голова Українського Клубу Лисенко підтримував зв’язки з
діячами західноукраїнських земель, особливо з Іваном Франком. Надзвичайно
важливе місце в композиторській праці Лисенка займають твори на тексти Тараса
Шевченка. У великому числі більших фортепіанних творів Лисенко використовує
мелодичний матеріал українських народних пісень; у деяких з них помітний вплив
Шопена. Оперна творчість Лисенка багата і різнобічна. Інші твори Лисенка – це
сольні пісні на тексти різних поетів, особливо Івана Франка, та музика для
різних інструментів. Значення творчости Лисенка виняткове – він наблизив
українську музичну культуру до західноєвропейської. Лисенко мав величезний
вплив на всі ділянки музичної культури усієї української території.
Опінія
Mи маємо свою національну трійцю, через яку нераз сваримося, а це: “ГИМН,
СЛАВЕНЬ І ГІМН”. Слово походить з грецької мови і означає АНТИФОН, тобто –
композиція. В англійській мові є тільки одна назва на наші три варіанти: NATIONAL ANTHEM. Вони були і є важливим засобом політичної агітації і відіграють важливу
роль в організації та мобілізації сил. Навіть у совєтських карних таборax, у бараках ув’язнені українці співали під мелодію “Інтернаціоналу”: “Вставайте, кляті й
ув’язнені, з чекістами у смертний бій. Вставайте всі обезправнені, щоб
відімститись катам всім”. Співаючих об’єднував гнів проти гнобителів, які
обернули їх, вільних людей, у німих рабів, позбавлених людської гідности. Але
композитори не спали і щораз краще вдосконалювали різні виконання антемів. Додавали
щораз більше оркестри, щораз менші групи солістів, переплітали хори з
оркестрою, вносили змінливий настрій,
збагачували звучність.
Ми мали і свої різні, більше й менше
мистецькі антеми. Козаки з прапорами, звичайно на конях, співали: “Гей, не
дивуйтесь, добрії люди, що на Вкраїні постало”. Стрільці співали: “Ой, у лузі
червона калина похилилася”. Пластуни досі співають: “Наплечники готові”. Навіть
коляда “Бог Предвічний народився” стала неофіційним, але популярним антемом,
під час якого люди встають з крісел і стоять майже на “позір”, співаючи, як
покійний єпископ Ізидор, всіх 85 стрічок! Чому я весь час уживаю слово “АНТЕМ”?
Тому, щоб підкреслити, як безглуздо звучить за сучасним правописом в Україні
слово “ГИМН” з буквою “І” замість “И”.
Насправді, то ми повинні б позбутися тої
фатальної букви “і” в нашому гимні. Не досить, що нам замінили АТЕНУ на АФІНУ,
то ще осмішили наш гимн! Добре, що маємо ще одне слово для гимна – СЛАВЕНЬ!
Уживаймо його.
“Маланка” Української Суспільної Служби вперше на
ширшому форумі
Новорічні забави в Торонто відбувалися
від 31 грудня 2006 р. до кінця січня 2007 р., і то за Юліанським календарем,
який апробував поганин Юлій Цезар, та за Григоріанським календарем, що його
виправив папа Григорій Тринадцятий. Українці люблять бавитися, колись любили
пити і їсти, але через дієту і холестерол ніхто навіть не приносить за пазухою
пляшки горілки. Канапки й торти також перевелися. Гості їдять уважно,
“спарінґлі” і то тільки те, що їм не пошкодить і не попсує фігури.
Українська Суспільна
Служба минулого року відбула Новорічну гостину у своєму будинку, який є гарний
на вигляд, але надто вузький для більшої кількости людей і не відповідний для
сучасних вимог елеганції та стандартної вигоди. Тому управа УССлужби
відважилася влаштувати “Маланку” у приміщенні КУМФ, де все дуже вигідне,
модерне, зал має знамениту акустику, концертне фортепіано, а на стінах картини
майстрів пензля!
“Маланка” відбулася дуже успішно, приємно, з гумором і каскадами щирого сміху, при повних тарілках смачних страв, яких не жалувала Ганнуся Романюк, власниця “кейтерінґ сервіс” “ТРОЯНДА”.
Програма була
переплетена виступами хору “Поліфонія”, диригент Іра Дрогобицька, дотепним
виступом пані Xристі Сохоцької з аналізом
українського гумору та солоспівом Яна Вакулика, який експромтом замінив Оленку
Сливинську, бо вона перестудила горло. Акомпанувала Оля Білейчук, піаністка
“пар ексцелянс”. А піаніст п. Мирослав Іванів, член львівської групи “Ретро”,
не відступав від фортепіано і передавав ним свою душу, своє серце і свою тугу. До
нього потім прилучився акордеоніст, який постійно возить в авті акордеон, пан
Фред Ледуховський, і вони обидва як злучили свої акорди і арпеджіо – то публіка
стояла зачарована, потім почала співати, танцювати і не хотіла йти додому!
“Така “Маланка”
старшій генерації давно належалася!” – сказав хтось при одному столі... А всі підтвердили.
Коли починалися нові ери?
Не всі починалися
першого січня. Від найдавніших часів люди придумували якісь системи міряння
часу, базуючись на рухах Землі, на регулярній появі Сонця та Місяця. Проникливий
людський розум постійно поліпшував ці системи, боровся з глупотою та
забобонами, доки міряння часу не було урегульоване, упорядковане,
стандартизоване. А що це не ставалося одночасно і всюди, тому досі в різних
країнах, у різних частинах світу люди визнають різні календарі, але працюють і
провадять бізнеси за котримсь одним офіційним календарем.
З плеяди старовинних календарів досі “живе” староєврейський календар, який
на основі старовинної книги “ГЕНЕЗЕС” починається “від початку світу”! А
“початок світу” мав би бути понад 5,500.00 років тому, перед народженням
Христа. Очевидно, наука давно поступово почала підіймати завісу над загадковим,
драматичним минулим Землі, і на основі
археологічних знахідок життя світу і життя Землі почалося не тисячі, а мільярди
років тому.
А єврейська і жидівська ера починається датою з “ГЕНЕЗЕСУ” – 23 вересня. Її
відзначають гостинами, забавами,
поцілунками і дарунками. Японська ера бере початок від більш локалізованого
пункту – від легендарного створення Японських островів Богинею Сонця приблизно
680 років перед нашою ерою. Наступні ери починалися якимись відомими
історичними подіями. Ісламська ера почалася 622 року, від утечі Магомета до
Медини, а Новий Рік ісламці святкують 25 серпня. Традиційний календар в Індії
базований на події, коли плем’я Сакас з Центральної Азії заволоділо у 78 році
північною частиною Індійської держави. Новий Рік (Сакас) припадає на 22 травня.
Китайська ера базується на легендарній даті, а саме заснування Китайської
Імперії у 2637 р. перед Христом, але археологічні свідчення вказують, що
Імперію заснувала Династія Шанґ приблизно в 1700 р. перед Христом (за
китайською версією початку світу). Наші ери починаються від народження Христа
за Юліанським і Григоріанським календарями. Ми ці дати святкуємо гучно,
величаво і безконечно бажаємо одні одним щастя, здоров’я і многих літ. (Часом ще й благих!)