Пам’яті Антона Семанишина

По довгій і тяжкій хворобі 8 лютого 2008 р. у шпиталі в Торонто, Канада, відійшов у вічність бл. п. Антін Семанишин. Народився 22 червня 1925 р. в с. Верб’ятин на Бучаччині Тернопільської области. Батько Михайло і мати Наталія, з дому Червак, дуже побожні та працьовиті люди, хотіли виховати своїх двох синів, Миколу й Антона, на подібних собі.
Обидва брати були дуже здібні, добре вчилися у школі, були активні в читальні “Просвіта” та в юнацтві ОУН.

До школи Антін ходив у рідному селі, до середньої – в Бариші й Бучачі, а торговельну школу закінчив теж у Бучачі. Доповнював свої знання у таборі полонених у Ріміні, Італія.
Доля судилася йому та його братові служити в Дивізії “Галичина”. Переживши фронти й полон в Італії та Англії, Антін приїхав до Канади.

У Торонто став активним членом Братства Дивізійників і обирався до його управи.
Бл. п. Антін ціле своє життя був активний у громаді та жертовний на її потреби. Він – людина тихої вдачі, надзвичайно побожний. Мав дар до людей промовляти, ставився до них з пошаною і вирозумінням. Був дуже начитаною людиною, передплачував “Гомін України” і багато інших газет та журналів, а свою велику бібліотеку вислав в Україну.

Бл. п. Антін і його родина були активними членами парафії церкви Св. Димитрія.
Любив він подорожувати. В Україну послав свою дружину з донею у 1971 р., щоб вони побачили його батька, а згодом до незалежної України їздив з донею та братовою дочкою Сонею.

Інша доля судилася його батькам. Мати, повернувшись з Уралу, померла у 1957 році, а батько, як в’язень виправно-трудових таборів, помер у 1971 році, через 6 місяців після зустрічі з невісткою і внучкою з Канади. Сьогодні вони реабілітовані посмертно.

Панахиду відправлено 12 лютого, а похоронні відправи – у церкві Св. Димитрія 13 лютого. Похований на цвинтарі Glendale Memorial Gardens, Etobocoke.

На поминках молитву провела братова дочка Соня. Від Братства Дивізійників промовляв Лев Бабій, від односельчан – Степан Шпак, від родини – дочка уже покійного брата Миколи.
У глибокому смутку залишилися дружина Марія, дочка Маріянна з чоловіком Річардом Раком, братова дочка Соня і похресниця Наталка у США, ближча й дальша родина в Україні.

Степан Шпак

Подяка
Складаємо найщирішу подяку отцям церкви Св. Димитрія за відправи, панахиди і Служби Божі; Братству Дивізійників – за їх численну участь у панахиді та похоронних відправах; д-ві Ю. Скоцилякові – за довгу медичну опіку; приятелям, які відвідували хворого у шпиталі та вдома; дорогій родині, приятелям і друзям – за співчуття, за участь у похороні, за квіти, за молитви, за замовлені Служби Божі і пожертви на добрі цілі.

Дружина Марія,

дочка Маріянна, зять Річард

Як нев’янучий вінок на свіжу могилу Антона Семанишина складає 100 дол. на розбудову “Нового Шляху” Михайло Рудзік.