Св. п. Мирослава Загребельна

10 жовтня 1928 р. – 8 січня 2008 р.

З волі Всевишнього по короткій та тяжкій недузі 8 січня 2008 року невмолима смерть вирвала з-поміж нас люблячу маму, бабуню і нашу дорогу довголітню членку Відділу ЛУКЖК при катедрі Свщ. Йосафата бл. п. Мирославу Загребельну. Згасла, як зоря, навіть не було змоги відвідати її в лікарні.

Усе земське залишила на Землі, а взяла зі собою перед престіл Всевишнього чесноти, яким протягом свого життя була віддана, а це Віра, Надія і Любов.

Глибоку віру вона проявляла у щоденному житті. Була практикуюча християнка. Ніколи не пропускала Служб Божих і Святих Таїн. Ніколи не відмовлялася  від покладених на неї обов’язків організаційної праці, бо вважала, що ми всі спільно робимо добре діло для Церкви, для Бога, для народу. Свою глибоку віру передала доням – Романі, Дарі і Галині, які, як я пам’ятаю, разом сиділи у першій лавці нашої катедри і всі разом приступали до Найсвятіших Тайн, а також брали участь в організаційному житті нашої церкви як членки УКЮ, до якого належала в молодому віці наша бл. п. Мирослава Загребельна.

У 1956 році стала членкою нашого Відділу ЛУКЖК, де працювала жертвенно і сумлінно. Вона була однією з тих молодих жінок, які, крім своїх домашніх  обов’язків, присвячували вільний час ЛУКЖК. Крім того, бл. п. Мирослава Загребельна була членом Єпархіальної Управи і членом Дирекції Музею при Єпархіальній Управі ЛУКЖК, а також обіймала пост касирки протягом двох років. Під час членства у нашому Відділі Мирослава Загребельна обіймала пост голови Відділу у 1972–1976 pp., організаційної референтки у 1996–2007 рр., заступниці голови у 2005 році. Також була секретаркою у Світовій Федерації Українських Жіночих Організацій. Бл. п. Мирославу Загребельну за видатні заслуги для організацій, Церкви і української громади було нагороджено грамотою у День ЛУКЖК, 18 листопада 2007 року.

Закрилася книга життя бл. п. Мирослави Загребельної, але її ім’я в наших архівних книгах залишиться назавжди і буде видніти у списках Управи Відділу ЛУКЖК катедри Свщ. Йосафата.

Сьогодні прощаємо покійну Мирославу на вічну дорогу. З глибини сердець наших дякуємо за той великий труд, за безкорисну працю, яку віддала для Церкви, для нашої організації, для народу.

Спи спокійно по земських трудах. Хай ласкавий Господь наділить Тебе щасливою вічністю, а канадська земля буде легкою! Вічна пам’ять зразковій членці і громадянці.

Дарія Темник Торонто, 29 січня 2008 року