Бл. п. Іван Мазуренко

На 98-му році життя відійшов у вічність щирий українець Іван Мазуренко.

З віками грань між ерами зітреться,
Життя моє загубиться в імлі,
Але у вічність проросте із серця
Моя любов до рідної землі!
                               (І. Гнатюк)

Ці золоті рядки, котрі писались не олівцем – а кров’ю, були змістом усього трудового життя Івана Мазуренка.  

Іван Мазуренко (1.06.1911 – 19.02.2009), виходець з с. Чернихівці Збаразького району Тернопільської области, приїхав  до Канади в березні 1936 року у 25-річному віці разом з родиною: батьками Пилипом і Катериною, братами Данилом і Василем і сестрою Марією. Була у нього ще одна сестра – Павліна, яка залишилася у краю зі своєю сім’єю, чоловіком і трьома маленькими дітьми.

Іван Мазуренко ще в краю належав до ОУН. Щиро любив Україну, жив Україною і мріяв про Україну – вільну, могутню європейську державу.

Одружився він з красивою, чарівною і вродливою дівчиною Анелею, канадійкою-українкою, яка прекрасно розмовляла і розмовляє українською мовою.

І ось 19 лютого 1950 року народилась у них перша дитина – Петруся. Це на 49-му році його життя – половина його віку. А далі – Христина, Галя, Оля і син Тарас.

Родина Мазуренків жила дружно, допомагали одне одному морально і матеріально.

З часом Іван Мазуренко став успішним підприємцем і разом з родиною – дружиною і дорослими дітьми – вели своє підприємство прибутково. А були вони власниками The Strathcona Hotel.

Іван Мазуренко був одним із засновників Української Кредитової Спілки в Торонто, засновником Паламентарної Програми “Канада–Україна” при Торонтському Університеті, фундатором Фундації ім. Олега Ольжича, жертвував на Конкурс української мови в Україні та інші харитативні цілі. За свою меценатську діяльність заслужив подяки, грамоти і медаль “За працю і звитягу”, яку одержав 28 травня 2008 року з рук Президента України достойного Віктора Ющенка.

Дуже багато допомагав матеріально рідним і друзям в Україні.

Він систематично, до кінця своїх днів читав українську періодику з Канади і “Українське Слово” з України.

Безмежно любив Канаду – країну, в якій прожив усе своє трудове життя і яка дала йому можливість не забути Україну, яку любив понад усе.

Щиро дякуємо Господеві Богу, що послав йому Ангела Хоронителя, який допомагав йому пройти цю мить, дожити до поважного віку на даній святій Землі.

Нехай канадська земля буде Йому пухом!

Вічна пам’ять і слава Йому!

Родина в Канаді,
рідні в Україні,
 сестринок Зеновій Чернецький