Сторінки Віри КЕ: Хроніка, Коментарі, Різне...
Дата в
березні
12 березня 1639 року народився Іван
Мазепа, гетьман України (1687–1709), великий діяч української державности. Незважаючи
на подекуди контроверсійні оцінки особи і окремих моментів діяльности Мазепи, в
українській історіографії світле ім’я Мазепи залишилося як символ великого
патріота-державника, а часи його гетьманування слушно названо добою Мазепинського
ренесансу. Постать Мазепи та його життя були натхненням для багатьох творців
світової та української літератури: Ф. Вольтера, Д. Байрона, В. Гюґо, В. фон
Гайденштама, Р. Готшаля, О. Пушкіна, К. Рилєєва, Ю. Словацького, В. Залеського,
Б. Лепкого, Л. Старицької-Черняхівської, В. Со-сюри та інших. Вони звеличали та
згадали його в поезіях, у прозових і драматичних творах. В музиці він був
натхненням для Ф. Ліста, П. Чайковського, П. Сокальського та інших. А в
малярстві та різьбярстві послужив темою для О. Верне, Тараса Шевченка, І.
Репіна, В. Масютина, О. Архипенка та інших. Здається, в усій нашій історії не
було більше популярної особи, ніж Іван Мазепа. Його життя було таке цікаве,
небуденне, нестандартне, що повинно заохотити якогось доброго драматурга
написати сценарій для фільму. Друга історична постать, життя якої послужило би
сценарієм (прецікавим і неймовірно багатим на непересічні події), – це життя
генерала Григора Орлика, похресника Івана Мазепи. Помер Іван Мазепа з 21 на 22
вересня 1709 p. у Варниці, поблизу Бендер.
Жалобна відправа над його тілом відбулася у сільській церкві у присутності
шведського короля. Тоді тіло було перевезене і поховане у старовинному
монастирі Св. Георгія, розташованому на березі Дунаю. Уламки каменя, що лежав
на могилі Мазепи з написом і зображенням одноголового орла, збереглися в музеї
Михайла Гики, по якому, здається, слід загинув.
Про місяць березень
Березень – третій
місяць року, має 31 день. 21-ий день березня є днем весняного рівнодення, тобто
це той час року, коли сонце опиняється
над екватором, зрівнюючи час тривання дня і ночі.
Березнем володіють два небесні знаки Зодіаку – до 20-го панують Риби, а від
21-го Баран.
Єгипетський сонник Микити Заливайка з Пацикова (його ще можна купити в
деяких українських крамницях) твердить, що людина, народжена під знаком Риб,
буде подорожувати в далекі краї, буде короткого росту, з короткою шиєю, а
чоловіки будуть лисі. Люди, що народилися під знаком Барана, будуть добрі, милі,
скупі, але не будуть лисі!
У березні прилітають бузьки, але в Канаді бузьків дуже мало, а може, вже й
нема, так що їхню функцію перебрали медичні центри. У березні 1169 року
суздальський князь Андрей Боголюбський зруйнував Київ. У березні 1861 року скасовано
в Україні кріпацтво. У березні 1917 року створено Українську Центральну Раду в
Києві. У березні 1918 р. війська Центральної Ради зайняли Київ, а згодом цього
самого місяця ховали студентів-героїв, що загинули під Крутами. У березні 1923
року Рада Амбасадорів у Парижі віддала Західну Україну Польщі, а в березні 1939
року проголошено самостійність Карпатської України. У березні народився і в
березні помер Тарас Шевченко. Для одних він Шевченко, для інших Тарас
Григорович, але незалежно від того, як ми його називаємо, ми можемо навчитись з
його натхненних слів, як жити “один з одним без золота, без каменю, без хитрої
мови” і що “блажен муж на лукаву не ступає раду”. На жаль, тепер один “блажен
муж” хоче, щоб Українська Православна Церква належала до Московського
Патріархату, а другий “блажен муж” бореться за Київський Патріархат. А Шевченко
так виразно сказав: “КАЙДАНИ ПОРВІТЕ!”
ЛИСТ
Дорога пані Віро!
Коли я прочитала на Ваших сторінках (“Новий Шлях”, 3 грудня 2009 р.)
оригінал вірша Джона МакКре “Ін Фландерс Філдс”, мій Пегас ожив, і я відразу
переклала цей вірш українською мовою!
На Фландрії полях
Джон МакКре
Маки цвітуть на Фландрії полях
Поміж хрестів рядами на гробах,
Де поховали нас. А в небі голубім
Лунає дзвінко жайворонів спів.
Не чути його через рев гармат внизу,
Ми мертві вже. Ще кілька днів тому
Живі були, сонце заходило за хмари,
Когось любили, й нас також кохали.
Тепер ми лежимо на Фландрії полях.
Ми вам передаєм зболілими руками
Наш смолоскип. Вгору держіть цей стяг.
Бо як зламаєте довір’я тих, які лежать в гробах,
Ми не заснем, хоч маки розцвіли
На Фландрії полях.
Переклад С. Гурко 6 грудня 2009
Мені мимоволі пригадалася відома пісня
про наших Січових Стрільців:
Коли ви
вмирали,
Вам дзвони не
грали,
Ніхто не
заплакав за вами,
Лиш в чистому
полі
Ревіли
гармати,
І зорі
вмивались сльозами.
Хрести
почорніли.
Калина
схилилась додолу.
Спіть,
орли-соколи,
Ми гостримо
зброю
І ждемо на
поклик до бою.
(Не знаю, хто написав
слова до цієї пісні.
Чи не Богдан Лепкий?)
Бажаю Вам сили,
здоров’я та натхнення для праці над Вашими завжди цікавими сторінками.
З
привітом і з любов’ю
Стефа
Дейчаківська-Гурко
Моя мила пані Стефо!
Дуже дякую за
листа. Відколи люди почали використовувати “ІМЕЙЛ” – правдоподібно, навіть діти
посилають до Санта Клауса свої прохання “імейлами”, – то і до нашої Редакції
тепер дуже мало листів приходить у конвертах, зі значками та печатками, як було
колись. Тепер самі “імейли”! Що ж,
“темпора мутантур”.
Я також не пам’ятаю, хто написав слова і мелодію до пісні
“Коли ви вмирали, вам дзвони не грали”. Але забувати – це не гріх, це належить
до “темпора мутантур”!
Дуже тішуся, що Ви ще не забули приємности – писати
листи!
Віра
Ке
Опінія
Забування не конче пов’язане із процесом старіння. Пам’ятати
– це універсальна психологічна функція, що помагає кожному давати собі раду з
життям. Пригадування минулих подій та їхньої важливости дозволяє іти в життя і
не повторювати помилок. Практичний спосіб затримувати все, що пригадується, –
це систематично все записувати. Записування має неоціненну вартість, зокрема,
коли людина стає старшою. Вінстон Черчіл постійно забував свої окуляри, але він
завжди пам’ятав про їхню важливість. Визначний піаніст Іґнаци Падеревський у
школі майже до 15-го року життя ніяк не міг запам’ятовувати музичних творів. Аж
у школі з’явився новий учитель, що зумів відкрити йому очі на зміст і значення
музичних творів. І тоді раптом “музична пам’ять” Падеревського почала діяти.
Він тепер вивчав напам’ять навіть найдовші твори, бо розумів значення кожного
пасажу, фрази і знаку. А ще заки він став світової слави піаністом і був ще
бідним, як кожен майбутній маестро, одного разу він погодився дати концерт, хоч
мав тільки два тижні, щоб підготуватися. Тих два тижні він вправляв і грав, як
несамовитий, і вивчив напам’ять дванадцять творів. Три дні після концерту він
не міг заграти жодного з тих творів без нот. Це настільки його вразило, що від
того часу він ніколи не жалів часу, щоб кожен твір поволі вивчати, аби довго
його пам’ятати. Князь Лев Толстой часто говорив до себе про свої інтелектуальні
роздуми, щоб себе розважити і щоб запам’ятати свої думки. Коли Доктор Швайцер
поїхав у Північне Конґо, він мусів довго пояснювати своїм неписьменним
пацієнтам процедури лікування. Він багато разів повторював інструкції, аж доки
тубильці їх зрозуміли, а тоді казав їм повторювати ці інструкції десять разів. Подібним
способом він сам вивчав медицину, почавши свої студії, коли йому було вже за
тридцять років. Він багато разів повторював неймовірну кількість подробиць з
медичних книжок, щоб їх добре запам’ятати. Абрагам Лінкольн самотужки вивчив
себе на адвоката. Він завжди читав свої лекції, вживаючи одночасно зір і слух,
і швидше та краще все запам’ятовував.
Повторювання і записування помагає кожній пам’яті!
“Маланка-2010”
Під час XV та XVI
століть письменники намагалися усміхатися до пригноблених, засмучених людей і у
своїх творах старалися надихнути їх бажанням розважитися і розвеселитися. В ті
часи дозвілля не було навіть популярне, бо воно “відтягало людей від роботи”.
Але різні організації і релігійні об’єднання, що
трималися традицій, наповняли кожний рік святими і святами і що якийсь короткий
час святкували і такого святого, і іншого, а важливіші свята тривали по два і
три дні. Ми, українці, опинилися в дуже корисній ситуації, бо тримаємося
календаря старого стилю – “ЮЛІЯНСЬКОГО” та календаря нового стилю –
“ГРИГОРІЯНСЬКОГО”. Через те хто хоче – святкує все по два рази. Я була на
Новорічній забаві за Григоріянським календарем у залі при церкві Святого
Димитрія, а на Маланці за Юліянським календарем, що її влаштувала Суспільна Служба Українців Канади, Філія
Торонто, у приміщенні КУМФ. У тій залі стіни завішані мистецькими
картинами. В одному кутку імпозантний величезний чорний рояль. А поміж то –
гарно застелені, прибрані столи, готові на інвазію калорій! Понад сто людей
прийшло зустрічати “МАЛАНКУ”, дарма що майже в кожній залі, де лиш згуртовані
українці, люди їли, пили (воду або щось), танцювали, слухали музики, а о 12-ій
годині бажали собі ще раз Веселих Свят і Щасливого Нового Року. “Маланка”
Суспільної Служби була трошки щось інакше: також їли страву, від якої ніхто не
захворів, також пили воду (або щось) і
що кому смакувало, потім слухали веселої програми, розбавилися, насміялися і
пішли додому без поцілунків! Але в якім добрім настрої!
З історії клімату
Метеорологи, що вивчають земну
атмосферу, її властивості і процеси, що в ній відбуваються, досліджують зміни
погоди і методи, щоб ці зміни передбачити, ствердили, що історичний клімат
постійно мінявся. Регулярно були теплі
періоди клімату між довгими льодовиковими ерами. Під час льодовикового періоду
численні льодові смуги покривали величезні простори Землі, змінюючи рівні
океанів і рух повітря. Під цю пору Земля переходить міжльодовиковий період.
Звичайно, згідно з історією, теплі ери тривали приблизно 10 тисяч років. Наша
теперішня тепла фаза, на думку дослідників, є подібна до тих, що появлялися 90
тисяч років тому, але тепер змінилася ситуація: відколи почалася індустріальна
епоха, атмосферу виповнили гази, порохи, дими і створили довкола Землі
своєрідну оранжерею (greenhouse effect), що дуже ефективно підносить температуру Землі. У 1896 р. шведський хімік
Сванте Арргеніюс передбачив, що дими з різного палива збільшать в атмосфері
кількість вуглекислого газу (carbon dioxide) і допровадять до потепління. І він не помилився. Тепер учені з усіх
закутин Землі прийшли до висновку, що “оранжерейний ефект” (greenhouse effect) приніс найбільшу і найшвидшу зміну клімату в історії цивілізації. Вирізування
дерев і винищування тропічних лісів також кліматові не помагає.
Ватикан студіює небо
Бруно Джіордано
(1548–1600), домініканський монах і один з найвидатніших італійських філософів,
через наукову дослідну працю дійшов висновку, що Всесвіт є нескінченний (не має
ні початку, ні кінця), що Бог є універсальною світовою душею і що всі
специфічні, виняткові, особливі речі є тільки маніфестаціями одного
нескінченного принципу. У 1592 р. його арештували члени інквізиції і засудили
на смерть як єретика. У 1600 р. він згорів на багатті. Подібна доля мало що не
стрінула італійського фізика та астронома Ґалілео Ґалілея (1564–1642), що при
допомозі першого у світі телескопу не тільки потвердив теорії Джіордано, але і
дослідив, разом з Коперником, що Земля крутиться довкола Сонця, а не навпаки. Члени
інквізиції були би і його спалили як єретика, але Папа Павло П’ятий примусив
його на колінах відректися своїх єретичних ідей. Він відрікся, бився у груди,
але приховано далі студіював небо і планети, доки не осліп. У тих часах ще не
було окулістів.
А тепер Ватикан скликав експертів, щоб досліджували можливість життя поза
межами Землі. Реверенд Джозе Ґабріел Фюнес, директор Ватиканської Астрономічної
Обсерваторії, сказав, що досліджування життя в космосі є потрібне і на часі. В
інтерв’ю ватиканській газеті “Л’Обсерваторе Романо” реверенд Фюнес зауважив, що
віра в існування інтелігентного життя у Всесвіті зовсім не перешкоджає нашій
релігії, бо кожне відкриття інтелігентних істот є частиною “Божого створення”.