СТОРІНКИ ВІРИ КЕ: ХРОНІКА    КОМЕНТАРІ    РІЗНЕ

Дата в березні

“Дня 8 березня 1169 р. українські князі під проводом суздальця Мстислава, сина Андрія Боголюбського, посунули    нищити Київ, столицю України. Смольняне, суздальці, чернигівці грабили Поділ Гору і манастир, Софію Десятинну Богородицю, й не було нікому, нівідки милосердя: церкви горіли, християн убивали та брали в неволю.  Церкви обдирали з ікон, книг, риз, і дзвони всі позабирали”.

Так описує літописець руїну Києва, спричинену князями. Одначе обдертий, пограбований Київ не перестав існувати. Князі почали боротися за нього – але кожний для себе. А ще до того на Київ почали нападати половці.    Протиполовецька кампанія почалася щасливо, і якби князі виступали спільно і при постійному порозумінні – була б вона напевно закінчилася повною перемогою і зламала половецьку силу надовго перед монгольською навалою. На жаль, князі, що досі билися за уділи і кривавилися під стінами Києва, тепер кожний на свою руку забажав слави та добичі на половецькому полі. В результаті тих усіх подій Київ переходив з рук до рук – 46 разів! Притому княжило тут 24 князів із 7 ліній і трьох династій. З того один князь повертався на київське князювання 7 разів, п’ятьох    володіли по три рази, вісьмох – по два рази. Найдовше продержався один князь, бо аж 13 років, один княжив 6 літ, двох по 5, трьох по три рази, сімох по два роки, тридцять п’ятьох не княжило в Києві довше як рік, а то й ще коротше. Не диво, що серед такої мінливости князів при владі не могла в Києві закріпитися якась державотворча система, крім цього, терпіла на тому духовна і матеріальна культура народу.

 (За Великою Історією України)

(Що сталося з тими князями і княжими родами? Інші народи мають ще оригінальних королів, королівських внуків і правнуків. Чи залишилися хоч якісь могили по наших князях і князівських родах? Ніколи ніхто не шукав за могилами наших князів? Дивно...)

Кілька подій у березні

3 березня 1875 р. перший раз ставили оперу Бізе “КАРМЕН” у Парижі на замовлення Опери Комік. Прем’єра не мала успіху через непередбачені технічні клопоти і невідповідних солістів, одначе музиканти та інші композитори, що сиділи серед публіки, були оперою захоплені і впевняли, що в іншому виконанні вона буде шедевром. Але Бізе помер за три місяці і не дочекався, щоб почути, як тріумфально грали “Кармен” на різних сценах світу.

* * *

6 березня 1913 р. перший раз у газетах появилося слово “ДЖАЗ”. Хоч це був дебют слова “ДЖАЗ” у пресі, але це слово було досить популярне в розмовах, і воно стосувалося виключно лірики чорного населення, а білі вважали, що воно означає “танцювання”. Потім його вживали для окреслення фізичного зворушення, спонуканого і музикою, і “сексом”. Забрало досить багато часу, заки “ДЖАЗ” став “ДЖАЗОМ”!

* * *

30 березня 1853 року почалося коротке і нещасливе життя Вінцента Ван Ґоґа (Vincent Van Gogh) (1853 – 1890), голландського маляра. Син протестантського пастора, він більшу частину свого життя терпів на хронічну депресію. Почав серйозно малювати, коли закінчив 27 років. Вінцент перенісся до Арлес у Полудневій Франції і малював під опікою та грошовою допомогою свого брата Тео. Його ментальна хвороба ставала гіршою і гіршою. Він відтяв желеткою пів свого вуха, коли перебував у заведенні для розумово хворих. Ван Ґоґ малював тільки десять років, але намалював понад 800 картин і понад 700 рисунків. За його життя братові вдалося продати тільки одну його картину.

У 1890 р. Ван Ґоґ застрелився. По смерті його картини почали коштувати тисячі долярів! Його малюнки презентують архітип експресіонізму та ідею емоційної спонтанності. Тепер вони зберігаються в найкращих музеях світу.

PHOTO

Голландський художник Вінцент Ван Ґоґ

  Опінія

 По всьому світу появляються щоpaз нові або відновлені групи співаків, що захоплюють і кидають в екстазу одних, а других залишають із затисненими зубами. Співаки щораз активніше співають дивними голосами, неначе б ті голоси виходили з безголосого горла, а слухачі махають руками і рухають на всі боки місцем, звідки виростають ноги. Очевидно, кожна людина може слухати музику, як хоче, і реагувати на неї, як хоче. Історики твердять: де б музика не почалася – вона почалася вибиванням ритму. І тепер у сучасній музиці головну мелодію грає “бубон”!

Музика є в постійному шуканні чогось нового. Радикальні спроби відламуватися від традиційного музичного пня існували давно. Багато творів зовсім серйозних композиторів мають частини, що видаються накопиченими жартами. Один композитор написав для Людовика ХІІ твір, в якому виступає тільки одна витримана нота. Бетховен у другій частині 7-ої симфонії повторює ту саму ноту 12 разів. Моцарт написав один “Квартет дисонансів”, що став предметом полеміки на довгий час. Новітня музика також використовує нові звукові ефекти. В увертюрі “1812 рік” Чайковського чути гармату і дзвони. Композитор Ернест Шеллінг написав у 1920-их роках музику, що виразно підкреслювала між ритмами вальсу, танго і фокстроту звук сурми, національні гімни, поклик до зброї, гуркіт літака. Твір закінчується інтернаціональною мелодією, знаною між українськими пластунами як “Ніч вже йде”.

Всі інновації були, минули і далі творяться, бо музика, як кожне мистецтво, є в русі, тільки тепер виконавці виходять перед публіку в старих штанах (може, вони виглядають старо з премедитацією), розхристані, часто в камізельці на голих грудях... Чи вони завдяки цьому краще співають, грають на інструментах? – Ні. Елегантність, культурний вигляд ще нікому не зашкодили.

Спробуйте це печиво з рисом

 Вимішайте у глибокій мисці горня звареного зимного рису, горня молока, горня муки, 4 ложечки порошку до печення, пів-ложечки солі. На кінець розмішайте два розколочені яйця. Перекиньте мішанину   до щедро намащеного парексу (посудини до печення) маслом або оливою. Печіть пів-години (або довше) при температурі 400 степенів. Якщо мішанина трохи зарідка – додайте більше рису і муки.

--------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Тарас Шевченко

Гайдамаки

Свято в Чигирині

Гетьмани, гетьмани, якби-то ви встали,

Встали, подивились на той Чигирин,

Що ви будували, де ви панували!

Заплакали б тяжко, бо ви б не пізнали

Козацької слави убогих руїн.

Базари, де військо, як море червоне,

перед бунчуками, бувало, горить,

А ясновельможний на воронім коні

Блисне булавою – море закипить...

            Закипить, і розлилося

            Степами, ярами;

            Лихо мліє перед ними...

            А за козаками...

            Та, що й казать? Минулося;

            А те, що минуло,

            Не згадуйте, пани-брати,

            Бо щоб не почули.

            Та й що з того, що згадаєш?

            Згадаєш – заплачеш.

            Ну хоч глянем на Чигирин,

            Колись-то козачий...

Тарас Шевченко

Цитати

Ой нема, нема ні вітру, ні хвилі – із нашої України!

Чи там раду радять, як на турка стати – не чуємо на чужині!

                                        (“Гамалія”, 1842)

* * *

Світе тихий, краю милий, моя Україно!

За що тебе сплюндровано, за що, мамо, гинеш!

                                    (“Розрита могила”, 1843)

* * *

Свою Україну любіть. Любіть її... Во время люте,

В останню тяжкую мінуту за неї Господа моліть!

                     (“Чи ще зійдемося знову?”, 1847)

* * *

Борітеся – поборете, вам Бог помагає!

За вас правда, за вас слава і воля святая!

                                              (“Кавказ”, 1845)

* * *

Мені тринадцятий минало. Я пас ягнята за селом.

Чи то так сонечко сіяло, чи так мені чого було,

Мені так любо, любо стало, неначе в Бога...

                                                           (1847)

* * *

Щоб слово пламенем взялось, щоб людям серце розтопило.

І на Украйні понеслось, і на Україні святилось

Те слово, Божеє кадило – кадило істини. Амінь.

                                             (“Неофіти”, 1857)

Картка з 24 серпня 2000 р.,

яку видало В-во “Прoбоєм” у Празі для відзначення 9-ої річниці Незалежности України

Дуже оригінально скомпонована ця картка, бо на ній і Шевченко, і ноти, і слова славня, і подано, хто композитор і хто автор слів. Я певна, що вже мало хто пам’ятає Вербицького та Чубинського, бо ера, в якій вони жили і творили, вже опинилася за густою куртиною часу.

Михайло Вербицький (1815 – 1870) – священик, композитор у Галичині. Вчився музики в Перемишлі і у Львові. З 1852 р. жив у Млинах. Він постійно писав композиції для чоловічих і мішаних хорів, переробляв частини для Служби Божої, написав “Заповіт” на слова Шевченка, написав пісні на тексти Федьковича. 1863 р. написав музику до “Ще не вмерла Україна”. За своє коротке життя Михайло Вербицький залишив велику музичну спадщину.

PHOTO

Михайло Вербицький

* * *

Павло Чубинський – автор слів до “Ще не вмерла Україна”. Чубинський (1839 – 1884) – етнограф і громадський діяч, родом з Борисполя (Київщина). Закінчив юридичний факультет Петербурзького Університету, очолював етнографічно-статистичну експедицію в Україні, в Білорусії та Молдавії. Досліджував побут, звичаї та народні вірування. За свої цінні наукові праці Чубинський одержав золоту медаль на міжнародній виставці в Парижі 1879 р.

У тексті “Ще не вмерла Україна” є два анахронізми. А це: “Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці”. Сучасні “вороженьки” ніколи не згинуть, як роса на сонці; з ними треба боротися, провадити переговори і шукати допомоги в різних політичних джерелах. Другий анахронізм: “Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля”! А “старим браттям”, а жінкам доля не усміхнеться? А як то звучить, коли у залі самі старші жінки і співають “Ще нам, браття молодії, усміхнеться доля”?  В часах Чубинського чоловіки були важні, а не жінки.

PHOTO

Павло Чубинський