Св. п. Василь Гошко

    Василь Гошко, найдовголітніший член УНО в Едмонтоні, жертвенний та відданий громадський діяч, відійшов у вічність 27 січня 2013 р.

Василь народився 9 січня 1923 року в селі Боберка, у Турківському районі Львівської області. Він був першою дитиною Івана і Катерини Гошко. За три роки народилася його сестра Ганя Гошко (тепер Кругляк). В родині Гошків були ще два сини Микола і Йосип, також народжені в Боберці, та сестра Маруся (Залуцькa), народжена уже в Канаді. У 1939 році родина Гошків емігрувала до Канади. Таким чином здійснилось бажання родини Гошків об’єднатись, оскільки їхній тато вже одинaдцять років жив у Канаді.

Родина оселилась на фермі біля містечка Елк Пойнт в Альбеpті. Молодий Василь працював на різних роботах для фермерів в околиці Сейнт Паул. Він часто згадував ті нелегкі дні, коли збирав каміння від сходу до заходу сонця, без кінця косив сіно та ходив багато миль у снігу по колінo. Незадовго родина Гошків переїхала до Едмонтону. Їх перша хата була навпроти майбутньої Домівки УНО. У 1960 р. Василь одружився з Маруcею Рись, котра приїхала до Едмонтону з Польщі. У 1963 році почала рости сім’я Гошків – y Марусі і Василя народився син Роман. Два роки пізніше – доня Оля і в 1969 році – син Орест. Василь дуже дбав про виховання своїх дітей. Возив їх до Рідної Школи, церкви Св. Юрія Переможця, до Пласту, на українські танці та на репетиції музики. Всі діти і внуки мають чимало приємних спогадів про літні дні з родиною. Влітку часто їздили в гори Банф і Джаспер і на рибалку. Багато вихідних провели на озері Альберта Біч. Василь з дружиною, дітьми і внуками багато подoрoжyвали, їздили в Мексикy і на західий берег Канади. Остання поїздка, у 2008 році, була в Пуерто Ваярта, Мексика. Найбільш пам’ятна та емоційна подорож для Василя із сином Романом була на рідну землю, в Україну, у 1991 році, де він не був 52 роки. Приїхав до свого села, щоб мати нагоду поспілкуватися з рідними та друзями дитинства, пригадати свої дитячі літа, походити по пам’ятних стежках, зайти і помолитись до рідної церкви, відвідати могили своїх покійних родичів і друзів. Він просто радів зновy бути вдома.

Василь пропрацював більше 40 років для компанії “Гейнерс” і пішов на пенсію у 1988 році. Дідо Василь мав ласку бавити аж п’ятеро внуків – Йордана, Христинy, Таринa, Райлинa та Лілю. Його радісний усміх і почуття любові виявляються на усіх фотографіях з ними.

Василь Гошко став членом Українського Національного Об’єд-
нання 68 років тому. Він був найдовголітнішим членом УНО в Едмонтоні та одним з піонерів, які допомагали будувати Домівку УНО в Едмонтоні. Вони з татом її будували фактично прямо через вулицю, де їхня родина володіла будинком.

У перші роки Василь був активним членом українського драматичного театру при УНО. У зимовий час вони виступали на сцені УНО майже кожні вихідні. Декілька років Василь був членом будівельного комітету УНО, активним прихильником і допомагав збирати гроші на “Одноцентовий Фонд УНО”. Він також був великим прихильником української газети “Новий Шлях”. Домівка УНО була другим домом для Василя і його дружини Марусі. Протягом довгого часу вони обоє були членами МУНО Алумні.

У минулому році з нагоди 80-річчя УНО Василь Гошко отримав Грамоту УНО як один із найдовголітніших членів УНО в Канаді. Він був членом із 1944 року. Протягом усіх років Василь мав міцний зв’язок з організацією та нашими членами. Він брав участь у багатьох культурних та освітніх подіях: забавах, Маланках, концертах, соціальних і сімейних подіях. В останні роки свого членства, коли був вже не в змозі багато допомагaти, він завжди був присутній на всіх наших заходах і завжди підтримував Українське Національне Об’єднання. Всі члени УНО в Едмонтoні знають, що Василь ніколи не допомагав на кухні УНО. Там був тільки один “шеф-кухар і господар” – його дружина пані Маруся Гошко. Вони разом працювали із щирою відданістю, щоб всі наші події відбулися успішно.

Василь Гошко був сімейною людиною, завжди пишався своїми дітьми і онуками. Він був гордий за своє глибоке українське коріння, нашу культуру, народні традиції та українську Церкву. Він завжди дбав про збереження української спадщини, нашої ідентичності та любові до української мови. Василь Гошко пишався роботою і досягненнями Українського Національного Об’єднання в Едмонтоні. Ми прощаємося із дуже щирою людиною, яка принесла багато радості в наше життя. Все, що він зробив для УНО і української громади, назавжди залишиться з нами.

Дякуємо, Василю! Вічна Тобі пам’ять!

Члени УНО в Едмонтоні