Поступ у нікуди
Сергій Гайдук
Останнім часом дивовижні метаморфози відбуваються в українському політикумі. Як відомо, опозиція блокувала президію та трибуну Верховної Ради з 5 до 21 лютого, вимагаючи забезпечення персонального голосування всіх народних обранців. Напередодні відновлення роботи у вищому законодавчому органі пролунало багато гучних заяв і прогнозів подальшого розвитку подій як з боку провладних, так і опозиційних депутатів. Одні прогнозували, що блокування вищого законодавчого органу триватиме до саміту Україна-ЄС, який відбувся 25 лютого, та мова про нього нижче. Розглядався й можливий варіант силового розблокування Ради. Інші – що блокування українського парламенту можуть використовувати як інформаційні приводи для критики опозиції, причому внутрішні та зовнішні, щодо перешкоджання євроінтеграції, реалізації соціальних ініціатив тощо. Регіонали не втомлювалися підраховувати завдані мільйонні збитки бюджету ВР через блокування опозицією трибуни Верховної Ради, забуваючи про власне триваліше блокування роботи вищого законодавчого органу в той час, коли вони були в опозиції. У підсумку Верховна Рада затвердила заяву про підтримку євроінтеграційних прагнень України, і за це проголосували 315 народних депутатів.
Згідно з документом, парламент бере на себе зобов’язання активізувати діяльність щодо ухвалення законів, спрямованих на адаптацію України до законодавства ЄС. Зі свого боку, народні депутати закликають ЄС у разі, якщо Україна продемонструє прогрес, забезпечити невідкладне підписання угоди про асоціацію між Україною та ЄС, а також про спрощений порядок видачі віз. Після голосування про прийняття заяви спікер Верховної Ради Володимир Рибак оголосив про завершення першого засідання другої сесії VII скликання, і що наступне відбудеться 5 березня. Поживемо – побачимо.
Тепер щодо саміту у Брюсселі, де нагадали Києву, що очікують від України вирішення проблеми вибіркового правосуддя, здійснення реформ і усунення недоліків виборчого законодавства. Віктор Янукович запевнив, що інтеграція України в ЄС – пріоритетне питання. Своєю чергою президент Ради ЄС Герман ван Ромпей наголосив, що Євросоюз хоче, аби цьогорічний саміт Східного партнерства у Вільнюсі в листопаді став успішним, сподіваючись, що до того часу всі перешкоди для підписання угоди про асоціацію з Україною буде подолано. У спільній заяві, ухваленій за підсумками саміту, ідеться про те, що верховенство права та незалежна система правосуддя є ключовими засадами, на яких базується угода про асоціацію, тому глибоке реформування цієї системи є важливим. Також у документі йдеться і про відданість України швидкому виконанню рішень Європейського суду з прав людини, а також про підтримку місії Європарламенту зі спостереження за справами проти Юлії Тимошенко та інших опозиціонерів. В. Янукович заявив на прес-конференції у Брюсселі, що задоволений результатами саміту, а його бесіда з керівництвом ЄС дала йому “підстави для оптимізму”. Як зауважив Баррозу, ЄС готовий допомагати Україні. Про це, за його словами, свідчить рішення про надання Києву 610 мільйонів євро макрофінансової допомоги ЄС. Своєю чергою, В. Янукович запевнив, що Україна докладе всіх зусиль для якісного та своєчасного виконання зобов’язань на шляху євроінтеграції. Та, відповідаючи на запитання із залу про Митний союз, український очільник сказав, що Київ шукатиме можливість співпраці з Митним союзом, водночас наголосивши, що питання інтеграції України в ЄС є визначеним і жодним ревізіям не підлягає. Після цієї відповіді голова Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу наголосив, що одна країна не може одночасно перебувати у митному союзі та мати глибоку і всеосяжну зону вільної торгівлі з ЄС. Що це за метаморфоза? Знову двовекторність. То куди ж ми крокуємо? Чи тупцюємо на місці?
“Змістовний” діалог із країною провів президент у Міжнародний День рідної мови. Склалося враження, що цей захід заздалегідь запланували й приурочили до триріччя з дня інавгурації В. Януковича. Таке враження, що ми повернулися у совєтський період. Заздалегідь підготовленими пафосними тирадами із сімнадцяти куточків країни впродовж майже чотирьох годин на актуальні теми з президентом спілкувалися ветерани, артистки, люди інших професій. Як на мене, означення жанру цього спектаклю – трагікомедія. Главі держави ставили різні “незручні” запитання, та на всі він знаходив однакові відповіді. У багатьох українців після цього діалогу склалося враження, що президент живе в іншій державі. До слова, один день Януковича коштує 1.296.803 грн., а це середня пенсія за місяць для багатьох пенсіонерів.
За три дні після діалогу з країною в Українському Домі головний очільник держави провів зустріч із журналістами, яка нагадувала попереднє шоу. Із 15-ти поставлених йому запитань дозволили тільки одне гостре, яке стосувалося родини президента, зокрема його синів, на яке він не став відповідати. Не обійшлося і без двозначної ситуації, коли одній із журналісток, яка проводить власні розслідування стосовно глави держави та його родини, не надали слова, виштовхавши її із зали. Як на мене, то ця прес-конференція нічим не відрізнялася від попереднього “Діалогу з країною”. Знову ж – фільтровані запитання, вибірковий підхід до журналістів.
Цікаві метаморфози відбуваються і в уряді. Замість того, щоб розв’язувати кризові економічні завдання, нести відповідальність за невдалі реформи, прем’єр-міністр перекладає всі негаразди в державі на опозицію. Буцімто вона (опозиція) залишається глухою до компромісних пропозицій правлячої партії, не чує заклику ЄС бути конструктивною на порозі укладення угоди про асоціацію з ЄС, що “опозиція фактично гальмує економічний і соціальний розвиток держави і явно перешкоджає європейській інтеграції України”. Це він висловив на черговому засіданні Уряду, який, як він вважає, приймає чимало життєво необхідних для країни, невідкладних рішень і направляє їх до Верховної Ради, однак через блокування опозицією роботи парламенту ці рішення не втілюються в життя. Ще одна метаморфоза. Знову адепти провладної партії почали вихваляти чергові соціально-економічні ініціативи глави держави. Головний парадокс – вони своєчасні. А як же бути з минулорічними ініціативами? Якісь тільки їм зрозумілі трансформації відбуваються в їхніх головах, що пересічним українцям не осягнути політ їхніх фантазій.
А президент учергове на кшталт мантри в кожному своєму виступі повторює про те, що треба трохи потерпіти і покращення життя українців ось-ось настане. Звісно, у всьому ж винні “папереднікі”, які довели країну до такого критичного стану, і трьох років нашого перебування у владі не досить для змін на краще життя. І знову метаморфоза від очільника Кабміну, як виправдання: “Ми маємо справу не з тимчасовими проблемами, які виникли раптово і з часом владнаються, а з системними проблемами, які накопичувалися в ході трансформації України в державу з ринковою економікою і не знаходили вирішення. Більше двох десятиліть держава прожила в умовах відкладених реформ. З одного боку, вдруге поспіль прем’єр-міністр учергове знайшов винних у зриві реформ. Якщо спочатку це були помаранчеві “папереднікі”, потім – чиновники і бюрократи на місцях, трохи пізніше – економічна “криза”, то тепер стало очевидним, що реформ у країні взагалі не було за всі роки Незалежності. Та призабув, що з листопада 2002-го по лютий 2005-го саме Віктор Федорович сидів у кріслі глави Уряду, а ще про два роки його ж прем’єрства за президентства Віктора Ющенка. То майже п’ять років із двадцяти одного у кріслі прем’єр-міністра та три роки у президентському, мабуть, не достатньо для проведення ефективних соціально-економічних реформ? І хто тоді “папереднікі”?
І знову непослідовність дій. Після Брюсселю Янукович їде до Москви. За даними ЗМІ, візит пов’язаний з недавньою обіцянкою Януковича домовитися про газотранспортний консорціум вже в першій половині 2013-го. Водночас переговори не будуть обмежуватися ГТС. Під час візиту до Росії, запланованого на 4 березня, обговорюватиметься питання вступу України у Митний союз.
Ця публічна гіперактивність очільника держави останніх двох тижнів насторожує. Та виходить, що немає підстав особливо перейматися з цього приводу. Із коментарів політологів дізнаємось, що його дії свідчать про старт президентських перегонів 2015 року. А українцям тільки й залишається, що гадати, куди ж ми крокуємо?