Україна перебуває на порозі війни

Іван Лукачів

---------------------

Теперішня ситуація в Україні є надзвичайно складною і драматичною.

Введення військ РФ у Крим, Україна, – це об’єкт воєнного насильства, інтервенції, агресії, окупації, колонізації. Для введення військ на територію Криму не було жодних підстав і аргументів. Російські війська без жодних повідомлень доконали насильство і агресію щодо України.

26 лютого 2014 p. президент РФ Владімір Путін оголосив, що 150 тис. війська перебуває у стані бойової готовності. Одночасно В. Путін звернувся до Російського парламенту для проголошення і затвердження цього питання. І так, Рада Російської Федерації 1 березня 2014 р. проголосила і затвердила бажання президента РФ В. Путіна.

План і завдання В. Путіна:

-           відновити Совєтський Союз

-           відвернути небезпеку і увагу від себе – Військовий трибунал над В. Путіним

-           мати знову дуже важливі і стратегічні об’єкти України, такі як Харків, Донецьк, Запоріжжя та ін.

Введення російських військ в Україну, у Крим, є грубим порушенням усіх міжнародних договорів.

Тепер вже на практиці бачимо, де є дотримання слова президентом РФ В. Путіним, який часто заявляв і підкреслював, що “Україна – це братній народ, братня країна”.

В. Путін ще й тепер твердить, що російських військ у Криму нема.

В Україні склалася неординарна ситуація-провокація:

-          26.02.2014 p. озброєні російські найманці захопили приміщення Уряду і Парламенту
АК в Сімферополі, які треба визволити (Це суто військова провокація.)

-          російські агенти роздають російськомовному населенню російські паспорти і намовляють до збройної провокації на півострові Крим

-          російське військо роздало зброю російськомовному населенню, яке має російське громадянство

-          російське військо робить все можливе, щоб створювати провокації, аби була мотивація того, що російськомовному населенню діється кривда, пониження, дискримінація, переслідування і т. п.

-          російські телевізійні канали подають на цілий світ, що бандерівці знущаються, б’ють і
мордують російськомовне населення

-          проросійські сили на пів-острові Крим намовляють і змушують до референдуму і сепаратизму Криму, Донецька, Харкова та інших південно-східних областей України

-          проросійські сили вивішують і демонструють російські прапори

-          права рука В. Путіна – В. Медведчук, перебуваючи в Криму, допомагає сепаратистам.

Якими є дійсність, факти і реалії тепер в Україні? Загарбницький, колоніальний і окупаційний елемент в Україні є шовіністично і ворожо наставлений до України і українського народу. Український народ не має права бути господарем у своєму домі, на своїй рідній, корінній, автохтонній землі. У владі і парламенті України домінує чужий елемент, який є ворожо і шовіністично наставлений до України і всього українського.

Як бачимо, що правда, дійсність, факти, істина є придушені, а домінують неправда, брехня, шантаж, обман.

Росіяни твердять, що права і свободи російськомовного населення Криму та інших південно-східних областей України не є захищені. Інвазія – це захист російськомовного населення Криму, якому завдається кривда, переслідування, дискримінація, пониження і загрожує небезпека. Всіх українців називають бандитами, фашистами, нацистами, націоналістами і бандерівцями.

Росіяни твердять, що російські війська забезпечують мир і спокій у Криму. Тут належить підкреслити те, що на сьогоднішній день не було жодних жертв російськомовного населення в Криму. Не було також жодного конфлікту до часу інвазії російських військ у Крим.

В Україні проживають різні національності. Найбільшою меншістю є російська меншість, яка становить 17%, що дає 7,5 млн. населення. Російськомовне населення думає інакше і говорить на “общепонятном язике”.

А тепер подивімося, як живуть українці в Росії.

В Росії мешкає від 6 до 10 млн. українців. Московська газета “Ізвєстія” свого часу писала, що українські коріння мають 20 млн. чоловік.

В Росії немає жодної української газети, українського театру, української школи, української бібліотеки, української церкви і т. п.

Москва звинувачує Україну у веденні політики дискримінації російської мови. Стверджується, що нібито в Україні російська мова витісняється з інформаційного простору. Це все є дезінформація і брехня, яка завжди була і домінувала.

В Україні видається 1195 газет російською мовою. В Україні налічується 2399 шкіл з російською мовою викладання.

Треба і належить сказати, що корінна нація – етнос, автохтони – має бути господарем у своєму домі, на своїй землі, а не щоб гості, займанці, колонізатори, окупанти, напливовий елемент господарював на українській землі і вчив, як мають жити українці у своєму домі.

Тут хочу навести одну цитату, що твердить, якою була дійсність, істина у “комуністичному раю”: (...) Ось заява одного з більшовицьких активістів: “Нашою найвищою ціллю був тріумф комунізму, а задля осягнення цієї мети все було дозволено – брехня, крадіжки, знищення сотень тисяч, а навіть і мільйонів людей” (Іван Гвозда. “Лемківщина”, ч. 3. Осінь, 1997).

Як бачимо, Росія не приховує своїх великодержавних, імперських і колоніальних планів, мислень, амбіцій і зазіхань.

Втручання у внутрішні справи України сусідньої держави – Росії, президента РФ В. Путіна – це акт агресії, окупації, колонізації України.

Як знаємо, у 2008 р. В. Путін хотів не допустити Україну до НАТО, що і сталося. Такою самою була ідея та політика В. Путіна щодо того, щоб Україна не стала членом ЄС у 2013 р.

У 1991 p., по розпаді Радянського Союзу, на території України залишився третій у світі потенціал ядерної зброї вартістю 89 млрд. доларів США.

У 1994 р. в Будапешті, Угорщина, Україна згодилася під натиском США і Росії віддати весь ядерний арсенал Росії з такими умовами:

-   за здану ядерну зброю отримати відповідну компенсацію

-   отримати гарантію безпеки суверенітету і незалежності України, як також непорушність територіальної цілісності.

Як знаємо, в Будапешті у 1994 р. гарантію безпеки суверенітету, незалежності і територіальної цілісності підписали Росія і США, а також дали гарантії Англія, Франція і Китай.