Василь Бажай – гість галереї   КУМФ

 
Галина Костюк

 
Василь Бажай – художник, добре відомий в Україні та Європі. Він живе і працює у Львові, а виставляється і в Україні, і за кордоном. Цієї осені канадці матимуть нагоду ознайомитися з його мистецтвом (художник приїжджає  у вересні до Торонто на запрошення галереї КУМФ).

Василь Бажай закінчив Львівську Академію мистецтв у 1979 році, є членом Спілки художників України та головою відділу концептуального мистецтва у Спілці. Його творчість привернула увагу таких фахівців, як Дмитро Горбачов та Олена Ріпко.

Численні групові та персональні виставки в Україні, Франції, Єгипті, Польщі здобули йому багато прихильників.

Абстрактне мистецтво Васи-ля Бажая створювало йому неприємності в часи панування соцреалізму, і лише починаючи з 1989 року, художник отримав можливість не критися зі своїми естетичними поглядами. Хоча для справжніх знавців мистецтва композиції В. Бажая не були ні чужими для української традиції, ані далекими від народних коренів, якими живився і наснажувався художник. Найпершим джерелом натхнення та одним із найважливіших елементів формування стилю для нього була чудова українська природа. Виступаючи на Першому всеукраїнському з’їзді художників у 1918 році, О. Богомазов звернув увагу на особливий український краєвид, котрий є імпульсом для творчости:  “Якщо ви вдумаєтесь чи інтуїтивно відчуєте цю невичерпність ліній, барв, форм в Україні, то побачите, наскільки вони сповнені життєвої енергії, радісної бадьорости, який великий їх контраст, приміром, з тим, що є на Півночі. Там пластичні форми існують ніби у напівсні, менше динаміки життя, відчувається приглушена боротьба, застигле страждання, покірність, тоді як тут, під ясним промінням нашого сонця, динамізм виявлений повною мірою, боротьба сягає пристрасних поривань трагізму, тріумфуючого сміху і тихого поетичного смутку. Лінія значно тонша, спів-звучніша, серйозна і легковажна. Тут форма справді жива, повна, тоді як на Півночі вона нагадує плоский орнамент. Тут фарба – як рішучий музичний акорд, і це викликає відповідні співзвуччя”. Для композицій В. Бажая динаміка площин і чистота виразних, енергійних ліній є не лише трансформацією знайомих з дитинства краєвидів, а й переосмисленням образотворчої мови для їх репрезентації.

Другим, не менш важливим чинником у творчому становленні В. Бажая було народне мистецтво. Неперевершені зразки його – ткацтво і вишивка, кахлі, кераміка, народні картини, ікони, писанки – все це розмаїття форм, кольорів, сюжетів було дивовижно гармонійним і підпорядковувалося непомильному естетичному смаку та відчуттю міри. Декоративізм українського мистецтва не відразу помітний у В. Бажая –  художник моделює свій власний естетичний світ, трансформуючи уявою традиційні канони гармонії та краси. Щоправда, на противагу народно-декоративному живопису, В. Бажай концентрує більше уваги на поверхні твору, на його фактурі. Мистця переважно цікавить не наративність (він навіть уникає конкретних назв до своїх полотен, залишаючи глядачеві повну свободу інтерпретації), а взаємодія чи й протидія кольорових площин, ритмічність лінійних побудов, динаміка різноманітних форм. Глибока обізнаність художника з народним орнаментом особливо відчувається у тих композиціях, де плавні лінії-стрічки в’ються-перетинаються по вертикалі або хвилеподібно горизонтально розтікаються у майже квадратному полотні. У вільному ритмічному русі цих ліній угадуються давні барокові орнаменти. Цей зв’язок Бажаєвих полотен з декоративною традицією не є відразу помітним, а в деяких творах через їх радикальну абстрактність навіть твориться ефект анти-декоративности, як сказав би Майкл Фрайд.

Складається враження, що для В. Бажая важливішу роль відіграє структура, а колір служить тлом, і щоб кольори “не втручалися” у просторову концепцію, художник часто приглушує яскраві тони темно-синіми площинами і широкими чорними смугами (своєрідну похмурість палітри В. Бажая зауважив Д. Горбачов). Правда, мистець нерідко протиставляє чорному червоний і різні відтінки жовтого. Але навіть і без цього протиставлення чорний колір у В. Бажая значно складніший, ніж виглядає  спочатку. Свого часу А. Матісс писав: “Буває чорний старий і чорний свіжий. Чорний блискучий і чорний матовий, чорний під сонячним світлом і чорний у тіні. Щоб створити старий чорний, треба додатий синій, для матового чорного потрібен білий. Чорний під сонячним світлом має сірий відблиск”. Таким же неоднозначним є чорний колір і у В. Бажая. Це означає, що структура полотен твориться з метою набагато важливішою, ніж просто досягнути зорових ефектів, художник шукає виходу із ситуації, котра призвела до втрати старих значень. Щоправда, мистець не пропонує жодного формального вирішення, а, творячи багатошарові структури, дає можливість глядачеві самостійно вичленити найголовніше. Мистецтво В. Бажая цілковито позбавлене репрезентативности – мистець не демонструє світ у його звичних формах, а зосереджується на самому живописі та його проблемах.

Базова живописна структура Бажаєвих полотен будується на контрастах між різними шарами, котрі візуально дистанційовані один від одного і створюють враження об’ємности. Ці контрасти підсилюються як фактурою, так і кольором. При цьому немає значення, чи палітра є монохромною, чи різнобарвною – глибина перспективи така, що дозволяє бачити найвіддаленіші плани.

Живопис В. Бажая не є цілком нефігуративним (як, наприклад, у Дж. Поллока до 1950 року). Більші і менші площини, геометричні форми, широкі й вузькі смуги (то одноколірні, то поліхромні) творять своєрідну символічну наративність, у якій фактура і багатошаровість відіграють визначальну роль. Фігуративність у В. Бажая особливо впадає в очі, коли плетиво форм виразно виділяється на тлі (не конче контрастному за колоритом) чи коли композиція займає не все полотно, а залишає глядачеві вузьку смужку, за якою вгадується тло. Важливою формальною рисою Бажаєвої фігуративности є контурна лінія, котра то з’являєть-
ся, то зникає на півдорозі, інколи тільки пунктирно намічуючи форми і межі зображень. Там, де лінія зникає, одні форми можуть зливатися з іншими або продовжують триматися власної “території”. Переважна більшість композицій художника створює враження безмежности (як візерунки трипільської кераміки), наче зображення вихлюпується за межі полотна. Це поширює простір для уяви, дає можливість додумати, дотворити решту поза візуальним полем.

Мистецтво В. Бажая багато-значне за структурою і семантикою. Знайомство з ним принесе задоволення шанувальникам прекрасного.