Прощальна зустріч у Торонто

Богдан Михайлишин,

член УНО Торонто-Захід

Від середини червня до майже середини липня розмірене життя української громади Торонто було дещо порушене. Річ у тім, що у Торонто три тижні гостював Єпископ Сумський і Охтирський Української Православної Церкви Київського Патріархату Владика Мефодій Срібняк, який мав кілька зустрічей із усіма зацікавленими. До речі, ці зустрічі були не лише в Торонто. Ще до його прибуття українська преса Торонто широко повідомляла про цю подію, а вже пізніше висвітлювала її.

Час перебування Владики Мефодія у Торонто пролетів дуже швидко. Прощальну зустріч з Єпископом Срібняком, що відбулася 11 липня, випала честь організувати Філії УНО Торонто-Захід та цьому ж Відділові Організації Українок Канади.

Теплими словами від імени своїх організацій із Владикою прощалися голова Відділу ОУК Торонто-Захід Валентина Горовенко, голова УНО Торонто-Місто Ярослав Коваль, тимчасовий виконувач обов’язків голови УНО Торонто-Захід Богдан Михайлишин. Прекрасний прощальний вірш написала і продекламувала пані Наталя Чагівець-Турукало. Видається, ніхто не очікував, що того вечора у залі лунатиме спів – а він пролунав. Сильний професійний голос колишньої учасниці хору ім. Григорія Вірьовки Віри Каліченко вніс незвичний колорит у стриману тканину вечора. Відтак Владику представила голова комітету сприяння розвитку і поширення Української Православної Церкви Київського Патріархату в Україні Ірина Ващук. Немає сумніву, що саме завдяки її зусиллям і старанням комітет працював так організовано і злагоджено.

Жанр, у якому зі словом-відповіддю виступив Владика Срібняк, окреслити важко. Воно було надто тепле і дружнє, аби назвати його промовою, і дуже інформативне й вагоме, аби сказати, що це була просто бесіда. Я б це радше назвав золотою серединою, що її обирають друзі, які планують зустрітися знову.

Вузловими пунктами розмови були делікатний заклик до єднання католиків і православних Київського Патріархату, оскільки саме в єдиній Українській соборній і неподільній Церкві сила нашої державности. Владика наголосив, що усі ми, в Україні та поза нею сущі, повинні бути насамперед українцями – нація понад усе. Поділ на православних і католиків – це передусім спроба українофобів розколоти українців як народ. Саме поглиблення такого розколу за всяку ціну провокує московська Церква. Незважаючи на це, тенденції до об’єднання цих двох головних Церков України вже дуже помітні. Ще одним моментом розмови була доля українців у східній діаспорі, головно в Росії. І останньою важливою віхою я б назвав роль особистостей – і не лише державних діячів, але й церковних провідників у розбудові України наших днів.

Відтак із дуже теплими прощальними виступами звернулися Павло Макогон і Яків Голубицький.

Владика Мефодій часто згадував свій храм у Сумах та інші церкви, зокрема храми козацької доби. Він уже спланував, що і як там буде перероблено за допомогою щедрої української громади Торонто та околиць. Комусь спало на гадку подарувати владиці прапори Канади й України, що прикрашали домівку Філії – це мало бути дуже символічно. Момент виявився до сліз зворушливий. Колишній голова Філії УНО Торонто-Захід Володимир Сукнацький зняв ці два прапори і під овації залу урочисто передав їх Владиці, який їх поцілував аж з якоюсь святістю. Вони, за словами Єпископа, прикрасять храм, у якому він править.

Зал стоячи прощався з Владикою Мефодієм Срібняком, який уособлював і утворення єдиної та неділимої соборної Української Церкви, і єднання українців на землі наших предків та закордоння, і розумне державотворення України.