„Нескорена
Берегиня. Жертви московсько-комуністичного терору ХХ століття”. Добір матеріалів
– НінаСтроката-Караванська,опрацювання
– Галина Гордасевич, упорядник – Богдан Гордасевич, редактор – Юрій Зайцев,
художник – Володимир Беднарський. ВиданоСФУЖО,
То-ронто-Львів, 2002, 279 стор.
В
анотації зазначено, що ця книжка – „збірний образ нескореної України –
доньки, дружини, матері, витворений нелюдськими жорстокими умовами московсько-комуністичної
тоталітарної системи” та „вона містить величезний доку-ментальний матеріал”.
Без сумніву, цей матеріал є незаперечним свідченням того, що переживала
українка в Україні за тієї системи, а в першу чергу тому, що вона була
свідомою українкою. Книга, як і зазначає її упорядник Богдан Гордасевич,
є величною Книгою-Пам’ятником усім відомим і невідо-мим героїчним жінкам-політв’язням
України.
У
мартиролозі „Нескорена Берегиня” представлено 115 жінок з різних частин
України; різних – за соціальним походженням, освітою, професією, заняттям
і т.п., яких у книзі названо „найкращим цвітом розп’ятого народу”.
Розповіді
про цих жінок подано у формі їх власних спогадів та спогадів про них інших,
які їх знали. Написані вони інформативно, цікаво, зворушливо. У книзі багато
відомих імен – і між „Нескореними Берегинями”, і між тими, хто про них
згадує. Як-от, Євген Сверстюк пише про Аллу Горську; про Надію Світличну
пише її брат, відомий літературний критик Іван Світличний; про Раїсу Руденко
– її чоловік, відомий письменник і правозахисник Микола Руденко; про Ірину
Воронович-Кочур, дружину провідного українського перекладача літературних
творів Григорія Кочура розповідає їх син Андрій. Він згадує, як одинадцятилітнім
носив у тюрму передачі мамі. „А одного разу, – пише він, – від тюрми під
конвоєм повели великий гурт жінок, і я почув з того гурту мамин голос:
“Прощай, синку! Не вір тому, що про нас казатимуть, – ми чесні люди...”
На цьому моє дитинство закінчилося”.
Сама
про себе розповідає Ірина Калинець, яка, розлучена з 9-літньою донею, відбувала
довге ув’язнення в Мордовії. У розповіді під заголовком „Знищували еліту”
пише Галина Гордасевич про Віру Свєнціцьку – науковця-мистецтвознавця,
що працювала у львівському музеї і була засуджена на 35 років позбавлення
волі. У цьому виданні є низка її інших розповідей про українських жінок
– жертв терору совєтської системи, однією з яких була й сама ця талановита
письменниця. У книзі є згадки про дружин композиторів: Василя Барвінського
– Наталю, ГнатаХоткевича – Платоніду,
що поневірялися по ув’язненнях. А також – ціла низка розповідей про ув’язнених
„Нескорених Берегинь” за те, що перебували в підпіллі, в рядах ОУН. Про
частину з них уже писалося, більше чи менше, у пресі й книжкових виданнях,
як-от – про Катерину Зарицьку, Дарію Гусяк, Галину Дидик, Ірину Сеник,
Оксану Попович й ін., що, повідбувавши 25-літні ув’язнення, повернулися
в Україну й змогли самі розповісти про свої поневіряння там; і про тих,
що з них не повернулися, а це – Володимира Крушельницька з відомої родини
Крушельницьких, Катерина Грушевська, донька відомого українського історика
Михайла Грушевського, помічниця батька в науковій праці й ін. Кожна розповідь
про кожну жінку в цій книзі – це частинка історії страждань українського
народу, частинка історії нашого народу.
Книга
містить фотографії більшости згаданих у ній жінок; карту-схему розміщення
таборів ГУЛАГу та список тюрем, таборів і „зон” (склала Надія Мудра).
Цією
книгою СФУЖО (почесна голова – Оксана Соколик) відзначає 50-ліття своєї
праці. За це Федерації належиться велике признання. А зокрема заступниці
голови СФУЖО Володимирі Турчиняк-Лучків, що сама була в’язнем комуністичного
й нацистського режимів. Це вона іні-
ціювала видання і вклала багато
старань і організаційної праці для його здійснення. А також подяка фінансовому
спонсорові цього видання – Марії Е. Неґрич.
У
вступному слові до книжки Володимира Турчиняк-Лучків зауважує, що багато
з вміщених у книзі жінок не дочекалися вільної України, за яку боролися
і переносили нелюдські страждання. Але книжка про них побачила світ, хоч
у ній і неможливо було згадати їх усіх. „Тож бодай частина тих споминів
нехай буде нашим нев’янучим вінком на жертовнику боротьби за волю України.
Пам’ять про них – наших „Нескорених Берегинь” – нехай живе вічно!” – закінчує
авторка вступне слово.
Цю
дуже гарно видану, інформативну, цікаву книгу можна замовити за адресою:
WorldFederation of Ukrainian Women’s
Organizations, 2118A Bloor Street West, Suite 206, Toronto, Ontario, M6S
1M8. Tel.: 416-762-2066 або в українських книгарнях. Ціна $25 дол.