Світлана Кузьменко

7 березня 2002 року у відділі рідкісних видань бібліотеки Торонтського університету відбулася презентація мікрофільмів з колекції Івана Лучкова українських публікацій, так званих переміщених осіб та політичних емігрантів після Другої світової війни, в 1945-1954 роках. На презентації були присутні професори й інші особи з академічного складу славістичного факультету, бібліотекарі Торонтського університету, зокрема причетні до впорядкування, каталогування й фільмування колекції, дружина Івана Лучкова Володимира, дочка проф. Марія Лучків-Субтельна, син д-р Юрій Лучків, онук Олекса та запрошені гості.

Заходи для передання колекції бібліотеці зробила дружина Івана Лучкова з дітьми не тільки тому, що бібліотека Торонтського університету посідає велику колекцію українських видань, але ще й тому, що, як сказала дружина, це було б і бажанням Івана Лучкова, бо він сам та обоє його дітей випускники цього університету.

Вперше цю колекцію було оприлюднено 1983 року на виставці з приводу конференції, присвяченої життю і творчій діяльності переміщених осіб та політичних емігрантів, що жили в таборах переміщених осіб у 1945-1954 роках. Конференція мала назву The D.P. Experience. Ukrainian Refugees After World War II. Її влаштували д-р Юрій Божик і д-р Володимир Кебало при допомозі інших. Виставку організувала мґр Люба Пендзей, пізніше голова славістичної секції та координатор у бібліотеці Торонтського університету для Міжнародних бібліотечних програм з країнами Центральної та Східної Європи, при співпраці й допомозі Товариства українських бібліотекарів Канади, працівників бібліотеки Robarts Library та бюрo зв’язків при Торонтському університеті. Виставка пройшла під однойменною з конференцією назвою.

Проект перефільмування цієї колекції на мікрофільми заініціювала Люба Пендзей, та її заходами було здобуто кошти на здійснення проекту від Центру для дослідницьких бібліотек The Center for Research Library, що знаходиться в Чикаґо.

Ця колекція містить понад 5000 публікацій на 86-ти котушках мікрофільмів. Вона знаходиться у відділі мікротекстів у бібліотеці Торонтського університету Robarts Library, й ними можуть користуватися у бібліотеці всі.

Презентацію влаштувала мґр Мері Стівенс головний селектор слов’янських видань для бібліотеки Торонтського університету, а відкрив її голова бібліотеки рідкісних видань Thomas Fisher Rare Book Library, що знаходиться при головній бібліотеці Торонтського університету John P. Robarts Research Library, Річард Ландон. Він, як і всі інші промовці, які репрезентували бібліотеку Торонтського університету, твердив, що колекція Івана Лучкова публікацій переміщених осіб та політичних емігрантів після Другої світової війни є дуже важливим додатком для бібліотеки Торонтського університету, а бібліотека вважається завдяки своїй колекції видань однією з найбільших і найкращих на Американському континенті. Колекція видань Івана Лучкова, яку родина передала бібліотеці Торонтського університету є документом доби та єдиною такою колекцією, дотепер знаною в світі.

На основі цієї колекції Іван Лучків склав кілька бібліографій. Бібліографії науковця-археолога Ярослава Пастернака та поета Михайла Ситника вже вийшли друком, а бібліографія Юрія Клена (Бурґгардта) готується до друку.

За словами доньки Івана Лучкова, він почав збирати книжки й інші друковані матеріали, які його цікавили, ще будучи студентом. Після війни його зацікавило культурне й суспільне життя в таборах для переміщених осіб, і він почав збирати публікації, що стосувалися і цієї теми.

У той час у тих таборах опинилося багато творчих людей поетів, письменників, образо- творчих митців, артистів, публіцистів, а між ними й відомих та видатних. Вони в тих дуже несприятливих для життя з різних поглядів умовах продовжували свою творчу працю. Вони писали свої твори, малювали картини, артисти виступали у новостворених театрах, діти й молодь навчалися у своїх новостворених школах, а інші на різних новостворених курсах. Деякі з членів табору навіть позасновували свої невеликі підприємства швацькі майстерні чи майстерні для виготовлення меблів, для ремонту взуття тощо, потрібні в той час людям. Ну й, звичайно, не обійшлося без видавництв, де видавали написані поетами й письменниками твори, газети, журнали, брошури й інший друкований матеріал, бо ж на те все був там великий попит, бо люди хотіли рідного слова рідною мовою.

У Реґензбурзі почав діяти Український технічно-господарський інститут, який допоміг не одному його колишньому студентові стати на американській землі успішним інженером чи якимсь іншим фахівцем на його новій землі, куди він пізніше переселився зі свого табору для переміщених осіб. За фахом Іван Лучків інженер машинобудування та ядерної фізики.

Ще будучи студентом, він почав працювати у відомій фірмі Viceroy Manufacturing Company, а пізніше став екзекутивним віце-президентом цієї фірми.

При цьому, можливо, до речі б було зазначити, що українські бібліотекарі, які працювали на відповідних посадах у бібліотеці Торонтського університету, багато спричинювалися дo збільшення й покращення української колекції видань у бібліотеці своїми порадами та іншою допомогою, яка була для цього потрібна. Наприклад, д-р Василь Верига, у свій час голова славістичної секції бібліотеки, заініціював ідею поширення і розроблення української класифікації у каталогуванні українських видань, щоб вони могли бути закаталоговані так, як і в інших повноправних народів. Ця ініціатива д-ра Василя Вериги після багатьох його заходів і старань увінчалася успіхом, вона була прийнята Конгресовою бібліотекою у Вашингтоні, за зразком якої каталогуються книжки більшости університетських бібліотек не тільки Канади й Америки, але й цілого світу.