Walter Cap

Очевидно, в останніх виборах у нашій Вітчизні-Неньці. Такі великі надії покладали діаспорці на блок Віктора Ющенка, що навіть я ним захопився і переживав майже так глибоко й широко, як десять років тому, коли проходило голосування за незалежність. Тоді я навіть заложився: який відсоток голосуватиме за незалежність. І програв...

У цих виборах я був роздвоєний: за кого я голосував би, якби мав таке право, як Роман Зварич, котрий зрікся американського громадянства й прийняв українське? Правда, йому легко прийшлося взяти сторону, бо він був депутатом і новим кандидатом у депутати, то ясна справа, за кого він мусив голосувати. Напевно не за комуністів.

Я роздумував: Ющенко пристійний, навіть міг би грати якусь роль у фільмі у Голлівуді. Але він в Україні. І має гарну дружину-американку. Правда другу, однак постмодерністи кажуть, що хто не шукає кілька разів, той не знайде ані разу й не вміє жити по-постмодерному.

Моя політична симпатія схиляла виборчу вагу на користь Юлі Тимошенко. Не тому, що вона гарна, як розквітла троянда. А з гуманітарних і людськоправних міркувань. Її чоловіка арештував генеральний прокурор, а згодом двома наворотами її притримували під слідством у тюрмі та й їздили в Москву шукати слідів якогось злочину. На додаток потрапила вона в автомобільну аварію, яку, очевидно, правоохоронні органи приписали її водієві, хоч на неї наїхав автомобіль ззаду. Типово державотворчі заходи перед виборами.

Ще один факт промовив мені за нею: вона назвала свій блок своїм прізвищем і ім’ям, що вийшло в абревіатурі БЮТ. Тобто по-англійському buty краса!

Ющенко назвав свій блок “Наша Україна”. Чому так песимістично? Ніби Україна не наша? Якщо не наша, то чия? Політична заковика!

Вибори відбувалися до всіх гілок влади, тобто від Верховної Ради до сільрад. Бюлетені були такі багатогранні, тобто скомпліковані, що без політичного консультанта звичайному громадянинові не обійтися. Але за що його найняти, як не кожного другого дружина виїхала на заробітки до капіталістичної Італії чи соціалістичної Польщі й не прислала долара? Є навіть рубрика: не голосую за нікого. Це пряма й прозора демократія України. І велика громадська посвята виборця. Були й такі, що стояли півдня в черзі, щоб зафайкувати цю рубрику, хоч могли спокійно сидіти вдома! Хто виграв, а хто програв ці вибори?

Я роздумував і не міг додуматися. Їм все ясно. Тому спитав свого приятеля, того від політики. Він теж не хотів оприділитися, певно, не його партія виграла, і відповів на моє запитання своїм: Подумай! Ти маєш голову! Якби я мав політологічну голову, яку має Президент Кучма чи російський амбасадор у Києві Черномирдін...

– Що ж, роздумував я, з котрого кута задивлятися. Партія влади виграла, бо має найбільше депутатів. Ющенко виграв, бо має найбільший відсоток голосів. Найбільшу перемогу здобув блок Бюті, бо Юля показала Леонідові, що він не такий всемогутній, як собі уявляє, додав я вдоволено. Але фактично ніхто не виграв, закінчив я виклад своєму приятелеві, бо ніхто не здобув більшости.

– Вел... як звичайно, розтягнено, він почав. Є такі, котрі виграли.

Мені автоматично, якби я читав комікса, піднеслися брови.

– Виграли самовисуванці, тобто ті індивіди, котрі не хочуть мати нічого спільного ані з народною справою, ані з політикою. Бо вони зайняті своїм державобудівництвом тотально й не хочуть, щоб їм хто-небудь копав ями чи ставав на закаблуки. Вони матимуть депутатську недоторканність. Навіть можуть своїй тещі відрубати сокирою голову, й найкращий прокурор на світі Потебенько їх не доторкнеться.

Я хотів був своєму приятелеві зауважити, що він живе у минулому, бо сьогодні ніхто з депутатів не ходить з сокирою, але мені перебігла, мов чорний кіт дорогу, інша думка:

– Чому Потебенько, найкращий прокурор на світі, не розвязав жодного вбивства визначних людей? Мабуть, тому він зрезигнував зі свого посту й пішов у список комуністів на депутата, щоб самому бути недоторканним, навіть комуністами...

– Тому й не тому, відповів мій приятель. Нагадай собі нашу приповідку: крук крукові ока не видзьобає.

Я собі чомусь нагадав іншу приповідку: то не штука бити крука...