Перші поховання на так званому Цвинтарі Орлят, який згодом увійшов до Личаківського цвинтаря, були зроблені польською владою восени 1919 року. Тоді ж там була збудована деревяна капличка і перепоховані солдати, які загинули в роки українсько-польської війни у 1918-1919 роках.

У 1922 році тут розпочали будувати військовий цвинтар муровану каплицю, катакомби. У них у 1932 році було ексгумовано 72 особи. Монумент слави на цвинтарі був відкритий у 1934 році. У 1938 році при катакомбах було збудовано пам’ятник 17 французьким піхо-тинцям. Пізніше останки 16 із них були ексгумовані та перевезені на батьківщину. У 1939 році будівництво Цвинтаря Орлят було завершено. Усього там захоронено 2859 осіб.

Після нападу Німеччини на Польщу, з 1939 до 1944 року на цвинтарі були поховані воїни, які полягли у роки війни з німцями.

Цвинтар Орлят почав руйнуватися з приходом більшовиків. У 50-ті роки тут демонтували памят-ники на могилах американських та французького солдатів-найманців. Могили польських воїнів були засипані землею й сміттям.

У 1990 році фахівці польської фірми Енергополь і Польське товариство охорони військових могил, зареєстроване у Львові, самовільно організували реконструкцію надмогильних пам’ятників.

У 1994 уряди Польщі та України уклали угоду Про збереження місць памяті і поховання жертв війни та політичних репресій, згідно з якою визначався порядок проведення робіт із реставрації поховань.

Відповідно до цього документу Львівська міська рада поставила питання перед Радою охорони памяток боротьби та мучеництва Республіки Польщі, Генеральним консульством Польщі у Львові про погодження проекту реконструкції та впорядкування військових поховань згідно з установленим порядком.

Польська сторона порушила угоду. На центральній плиті, зокрема, було встановлено меч замість хреста, на пілонах відновлено неузгоджені інформаційні написи, збудовано допоміжні приміщення, зроблено окремий вхід на цвинтар.

Польська сторона порушувала питання про відновлення цвинтаря у такому вигляді, яким він був у 1939 році.

У 20-ти питаннях із 23-х Львівська міськрада пішла на поступки полякам. У тому числі дозволила їм збудувати пантеон, а не цвинтар.

У вересні 2000 року сесія Львівської міськради ухвалила рішення про завершення впоряд-кування на території музею Личаківський цвинтар. Згідно з ним було вирішено на надмогильній плиті п’яти невідомим польським воїнам зробити напис Невідомим польським воїнам, полеглим за Польщу в 1918-1920 рр..

Натомість вже тоді польська сторона вимагала у написі додати слова за незалежність Польщі. Це викликало невдоволення з боку львівської громади. Згодом польська сторона запропонувала інший напис: “Невідомим польським воїнам героїчно полеглим за Польщу в 1918-1920 рр.”.

На цьому написі вона наполягає й досі.

Крім того, Львівська міськрада не дозволила встановлювати і скульптури на могилах американських літунів та французького піхотинця. На них мають бути хрести.

16 травня ц.р. новообрані депутати міськради на своїй сесії залишили попереднє рішення своїх колег щодо польських військових поховань на Личаківському цвинтарі без змін.

Сьогоднішнє непорозуміння, сьогоднішній конфлікт, чи дехто може назвати його скандалом, виявляється, зосереджений навколо одного слова, слова героїчна смерть, бо йдеться про те, якою смертю загинули ті невідомі польські воїни, які лежать у могилі меморіального комплексу.

Польська сторона наполягала на тому, щоб на плиті було написано героїчно полеглим, і, власне, цей текст не влаштовував Львівську міську раду, яка ухвалила відповідне рішення з цього приводу. Таким чином зірвалося відкриття меморіалу, яке було заплановане на 21 травня.

У зв’язку з цим президент Польщі виступив з відповідною заявою, він висловив свій жаль, що не було досягнуто порозуміння і що заплановане відкриття меморіалу не відбулося. Президент України Леонід Кучма також провів телефонну розмову з президентом Польщі Олександром Кваснєвським та вибачився за ті непорозуміння, які виникли довкола цього кладовища.